Київ, 24 квітня 2026.- Весняні клумби в Україні знову нагадують, що наша мова має власні, питомі й напрочуд красиві назви квітів. І серед них – ті, які багато хто досі називає суржиковими росіянізмами на кшталт “анютіни глазки”.

Філологиня Світлана Чернишова пояснила, як правильно називати ці популярні весняні рослини – і чому варто відмовитися від кальок.

Отож, як українською називаються “анютіни глазки”? Наша мова пропонує кілька автентичних варіантів, усі з яких зафіксовані у словниках та підтверджені мовознавцями:

Братки – найпоширеніша народна назва, уживана в художній літературі. Ольга Кобилянська писала: “передаючи кільканадцять чудових братків до розсадження”.

Братчики – варіант народної традиції.

Фіалка триколірна – наукова ботанічна назва, яку подає СУМ та профільні довідники.

Зозулині черевички – ще один словниковий відповідник.

Братик-і-сестриця, Іван-і-Мар’я – поетичні назви, що підкреслюють символіку єдності та любові.

Усі ці варіанти – питомо українські, милозвучні та культурно вкорінені.

До речі, братки здавна вважали символом ніжності, тендітності та весняного оновлення. Їх висаджували біля хат як прикрасу й оберіг, а в народних легендах вони уособлювали щирість і взаємну прихильність.

Нагадуємо, що використання питомих назв:

– очищує мовлення від русизмів;

– повертає автентичні слова у вжиток;

– підтримує українську культурну тяглість.

Схожа, як з братками, ситуація трапляється й з іншими весняними рослинами, зокрема:

– Підсніжник – замість подснежнік;

– Бузок – замість сирень;

– Конвалія – замість ландыш;

– Півонія – замість пион;

– Кульбаба – замість одуванчик;

Ці слова давно закріплені в українській традиції та є частиною нашої мовної ідентичності.

Відмова від суржику – це не лише про правильність, а й про повагу до власної культури. Повертаючи питомі назви квітів, ми повертаємо собі частинку української історії та світогляду.(УВести)