Київ, 15 січня 2026.- Багато хто, намагаючись описати застиглі льодові краплі, що звисають із дахів, вживає слово “сосулька”. Проте мовознавці наголошують – це типовий росіянізм та калька, такого слова немає в українській літературній мові.

Для позначення льодяного наросту, що утворюється під час стікання рідини, в українській мові існує милозвучне слово бурулька. Воно має тюркське коріння і походить від основи “boru”, що означає “труба”. Дослідники також пов’язують його етимологію зі словами “буран” та “бурав”.

Згідно з Академічним тлумачним словником, бурулька — це льодинка у формі загостреної донизу палички. Науково це явище називають крижаним сталактитом. Вони виникають на краях нависаючих предметів, скелях, галузках дерев або проводах у моменти, коли вода повільно стікає або капає при пошаровому наморожуванні.

Слово “бурулька” можна знайти у творах класичної літератури. Євген Гребінка описував, як “бурульки, що знай кругом бряжчали, уже зовсім пообпадали”, а Юрій Яновський використовував цей образ у порівняннях, зазначаючи, що серце персонажа “розтоплювалось, як крижана бурулька”.

Українська мова багата на діалектизми, окрім загальновживаної бурульки, у різних куточках України можна почути такі варіанти: мерзляк; висуля або висулька; копень.(УВести)