Євген Магда. Народився 1974 р. в Києві. Закінчив історичний факультет Київського національного університету ім.Тараса Шевченка. У 1996-2001 та 2007-2010 роках – асистент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. З 2012 є викладачем у НТУУ КПІ, де станом на весну 2021 читав курси “Національні бренди”, “Фейки: виявлення та протидія” та “Професійна комунікація”. Був виконавчим директором Центру суспільних відносин. З грудня 2017 є директором Інституту світової політики. Член (один з 14) Громадської ради при Міністерстві закордонних справ України. Член Спілки журналістів України. Посів сьоме місце у рейтингу Топ-50 політичних експертів і аналітиків України, проведеного виданням “Коментар” у травні-червні 2020. У Фейсбуці сторінка Євгена Магди має 20 тисяч підписників. Автор книг: “Гібридна війна: вижити та перемогти” (2015); “Ігри відображень: якою Україну бачить світ” (2016, спільно з Тетяною Водотикою); “Гібридна агресія Росії: уроки для Європи” (2017)” на інші.
– Пане Євгене, що вас привело в Болгарії цього разу?
– По-перше, скажу, що радий знову бути в Софії. Востаннє був тут 2018 р. По-друге, ця зустріч, ця міжнародна конференція, темою якої є гібридна агресія Росії і як їй протидіяти. Якщо раніше ми спілкувалися більше з Атлантичною Радою в Болгарії, то вона тепер ініціатор зустрічі. Також треба подякувати Спілці українських організацій в Болгарії “Мати Україна” та Союзу офіцерів резерву “Атлантик” за запрошення.
– Темою конференції є гібридна агресія Росії.
– Так, ми будемо говорити про російську гібридну агресію, бо тема російської війни й тема прагнення Росії домінувати в Європі й світі залишається актуальною. І я радий, що наші болгарські друзі тримають руку на пульсі та сприяють тому, щоб ми говорили про дійсно важливі теми.
Росія після 24 лютого 2022 року, коли вона розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну, насправді засвідчила свій програш у гібридній війні в Україні, бо її прагнення з 2014 по 2022 роки вплинути на Україну призвело лише до широкомасштабної війни. Але гібридна агресія, бажання промивати мізки, нав’язувати свій порядок денний в Європі – все це є актуальним і в Болгарії, бо тут є певні історичні сентименти стосовно Росії, це особливо відчутно. Проте я знаю, що тут є значний потенціал для болгарського-українського діалогу, бо болгарська земля полита кров’ю включно й українців.
І ми маємо про це говорити, ми маємо згадувати про людей, які сприяли та сприяють діалогу болгарського та українського народу. І та допомога, яку болгарські громадяни надали Україні в протидії російської агресії, насамперед в гуманітарній сфері, є важливою, бо Україна зазнає дуже великих втрат. І те, що зараз українські діти активно відпочивають в Болгарії, це все речі, які, на мою думку, є надзвичайно потрібними, про які треба говорити.
– Пане Євгене, у наступному році ми вийдемо на кордони 1991 року.
– Хотілося б, але я думаю, ніхто не знає відповіді на питання, коли закінчиться війна. Проте ми все маємо робити для того, щоб вона закінчилась нашою перемогою.
– Кілька слів про західну військову допомогу?
– Західна військова допомога є безпрецедентною, тобто, нам надали допомогу на суму понад $90 млрд. Але захід допомагає нам тим, що можна відновити. Техніка, гроші, бої припаси. А от гинуть саме громадяни України та ті іноземні добровольці, які вирішили стати пліч-о-пліч з нашими військовими на захист України.
– Захід боїться розпаду Росії та дуже переймається ядерним шантажем Москви.
– Я думаю, що Сполучені Штати насамперед не хочуть розпаду Росії, тому що це може спричинити посилення Китаю. А країни Європи, Європа дуже повільно прокидається. Вона живе хорошим, спокійним, розміреним життям. І вони не можуть уявити, як їхню білизну чи пральні машинки вивозять на танках російські солдати. І поки Україна бореться, в Європі цього не буде.
– Як нам працювати з Глобальним півднем?
– Ми маємо нагадувати про те, що Україна годує значну частину африканських країн своїм зерном. Ми маємо нагадувати про те, що Україна – це колишня колонія Росії. І вона фактично воює за свою незалежність. Це не просто війна, це війна за нашу незалежність. І ми маємо говорити про це.
Розмову провів Василь Жуківський
Відеоінтерв’ю нашого видання з паном Євгеном 2018 року можна побачити ТУТ