У Софії працює перша у Болгарії українська недільна школа
АНТОНІНА ЯКІМОВА: ЧЕРЕЗ ПІСНЮ МОВА КРАЩЕ ВЧИТЬСЯ

Антоніна Якімова. Народилася в Рівненській області. Українка. В 1978 р. поступила на факультет іноземних мов Київського університету ім.Тараса Шевченка. Закінчила цей вуз у 1983 р. За фахом - філолог, викладач французької та англійської мов, перекладач. Працювала перекладачем в Алжирі. З 1990 р. викладала французьку мову у спеціалізованих школах Києва.
Склала кандидатський мінімум, зараз працює над дисертацією з методики викладання іноземних мов. Автор наукових публікацій. Виступала з доповідями на наукових семінарах.
У Болгарії мешкає з 2002 р. Одружена. Чоловік - болгарин, керівник фірми.

- Пані Антоніно, ви недавно приїхали до Софії. Ваші перші враження?
- Болгар, власне, як і українців, я порівнюю з французами. На відміну від останніх, ми не дуже добре дбаємо про нашу історичну спадщину, точніше, не вміємо її представити світові належним чином. Оце була у Пловдіві, відвідала його стару частину, побачила архітектурні пам'ятки античних часів. Та це ж має бути болгарська Мекка! Може, трохи бізнесового підходу - і болгарський край приваблюватиме не лишень морем та горами, але й своєю старовиною.
Окрім того, мене вразило й те, що тут, навіть у центрі Софії, можна безпроблемно знайти затишну кав'ярню або ресторанчик і відносно дешево покуштувати смачних болгарських страв. У Києві на Хрещатику такого немає.
- Болгарською мовою уже опанували?
- Не дуже добре, але прагну.
- Пані Антоніно, ви, наскільки мені відомо, є першою людиною, яка влаштувала в Болгарії українську недільну школу.
- Школа - це, напевно, занадто. Може, український недільний клас. Цю ідею підказав Микола Ярмолюк з нашого посольства.
Серед тих, хто збирається у пані Iрини Сардаревої - лідера фундації "Мати Україна" в Софії, є чимало таких, хто не знає або призабув українську мову. Ось пан Микола й запропонував, мовляв, ти - вчителька, то ж викладай. I перший свій урок ми провели 14 листопада 2002 року. Зараз маю п'ятеро учнів - українки та болгарки, але інтерес зростає і очікую, що до нас приєднається ще кілька бажаючих. Працюю за передовою методикою. Все, як у школі. Спілкуюся з учнями винятково українською мовою - так вона краще сприймається. Наразі болгарки не все розуміють, але бажання є, буде і поступ.
- А диктанти у вас бувають?
- Звичайно! Я ж кажу, все, як у школі. Вивчаємо фонетику, граматику, я знайомлю учнів з історією України, сучасною культурою нашого народу, народними звичаями та традиціями, національною кухнея. Вони і твори пишуть. Скажімо, недавно писали на тему "Моя улюблена пора року". Ми разом вшанували Святий вечір, Масницю. На уроках знайомлю з українськими піснями, а слова пісні, до речі, легше запам'ятовуються.
Планую перед Великоднем розповісти про українську писанку - маю добрий матеріал, а напередодні 24 травня - Дня слов'янської писемності, організувати вікторину.
- Я знаю, що ваші заняття проходять у офісі вашого чоловіка.
- Наразі там найзручніше. Якщо нас стане більше, то, очевидно, треба буде шукати інше приміщення. Школа існує при фундації "Мати Україна" і разом вирішуватимемо усі організаційні питання за сприянням нашого посольства.
Iнтерв'ю взяв Василь Жуківський
м.Софія, квітень 2003

Микола Ярмолюк, перший секретар посольства України в Софії:
- Кажуть, Україна там, де є хоча б один українець. Пані Антоніна - справжній патріот нашої Вітчизни. Тут, у Софії, вона не лишень викладає українську мову. Вона створює імідж України. Це, безумовно, заслуговує на похвалу.

На фото: (зліва-направо) Валентина Велкова, Антоніна Якімова - вчителька, Світлана Горанова, Марія Горанова, Теодора Братоєва, Антоанета Кліментова.