Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
ПАРЛАМЕНТСЬКI ВИБОРИ В БОЛГАРIЇ - 2009

ЛАСКАВО ПРОСИМО!
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 



 

 

 

 

 




ДОВIДКА - БОЛГАРIЯ

Офіційна назва - Республіка Болгарія.
Державний устрій - парламентська республіка.

Столиця - Софія (понад 1 млн. жителів).
Територія - 111 тис. кв. км
Неселення: (за переписом 2001 р.) - майже 8 млн.
Етнічний склад: Болгари є титульною нацією. У 2001 р. вони нараховували 6,661 млн., або 83,6% населення. Друга за чисельністю громада - турецька, становить 758 тис., або 9,4%, третя - циганська, 366 тис., або 4,6%. Інші етнічні групи охоплюють 122 тис. чол. (1,5%), не визначилися - 68 тис. (0,8%).
Можна стверджувати, що наразі Болгарія є майже моноетнічною країною. Однак тенденції, що спостерігаються, не дають приводу тішитися. За останні вісім років болгар зменшилося на 610 тис. (8,4%). На 42 тис. (5,3%) стало менше й турків. А ось циган побільшало на 53 тис. (16,9%).
Ще кілька цікавих даних. Понад 89% болгар мешкає в містах, вони переважають майже в усіх регіонах країни. Турки живуть в Кирджалі (103 тис.), Разграді (70 тис.), Шумені (62 тис.), Бургасі (61 тис.), Тирговіште (50 тис.), Сілістрі (48 тис.). В цих районах мешкає , 52% етнічних турків. А цигани є скрізь, проте найбільше їх у Слівені - 13,5%, та Монтані - 10,7%.
Цікаво також, що для 6,759 млн. (84,8%) жителів Болгарії рідною мовою є болгарська ( 500 років болгари бути під турками, а мову, традиції та віру зберегти).

МIХАIЛ МIКОВ - голова Народних Зборів з 21 травня 2013 р.
Народився у 1960 р. Закінчив юридичний факультет Софійського університету "Св.Клімент Охрідський". Старший асистент в цьому вузі. Стажувався у Франції, Iталії та США. Уже був депутатом від соціалістичної партії чотири мандати, цей термін – п’ятий. Особа, приближена до лідера соціалістів Сергея Станішева. В уряді останнього (2005-2009 рр.) обіймав посаду міністра внутрішніх справ.
На посаду голови Народних Зборів обраний 21 травня 2013 р. в результаті процедурних прийомів - 118 голосів "за" (соціалістична партія та турецький рух за права та свободи). Це вперше в демократичній історії Болгарії головою парламенту стає людина, яка не заручилася підтримкою 121 депутата з усіх 240.
Володіє французькою, російською та сербською.
Одружений, має двох дітей.

РОСЕН ПЛЕВНЕЛІЕВ - президент Болгарії з 2012 р.
Народився у 14 травня 1964 р. Вища освіта, інженер. У уряді Бойко Борисова був міністром будівництва та регіонального розвитку. Мав найвищий рейтинг серед політиків, хоча вважає себе експертом, - понад 70%. Харизматична особа. Людина багата. Людина, що реалізувалася ще до того, як стала міністром. На початку 90-х він був заробітчаном у Німеччині. Потім у Софії представляв іноземних інвесторів при будівництві бізнесового парку на околиці столиці. У уряді Борисова курував переважно будівництво інфраструктурних об’єктів - доріг та автобанів, реалізуючи мету пана Борисова – за кілька років Болгарія повинна мати прекрасні шляхи.
Оодружений – троє дітей, володіє німецькою та англійською.
Віце-президентом у Плевнелівева є Маргарита Попова (15.05.1956 р.), юрист, яка у уряді Борисова була міністром юстиції.

ГЕОРГІ ПИРВАНОВ - президент Болгарії з 2002 по 2012 рр.
Народився 28 червня 1957 р. в с.Сіріштнік Пернікської області. Закінчив історичний факультет Софійського університету. В 1981 р. - науковий співробітник Інституту соціальної історії в Софії, в 1989 р. - старший науковий співробітник.
У грудні 1991 р. - член Вищої Ради (ЦК) Болгарської соціалістичної партії (БСП), яка успадкувала Болгарську комуністичну партію. У лютому 1992 р. - директор Центру історичних та політологічних досліджень Вищої Ради БСП. У червні 1994 р. на 41-му з'їзді БСП знову увійшов до складу Вищої Ради. У 1994-1996 рр. - заступник голови БСП (головою був Жан Віденов). З грудні 1996 р. обраний лідером БСП, а у травні 1998 і травні 2000 рр. - переобраний на цю посаду.
Депутат Народних Зборів трьох останніх скликань. Голова парламентської фракції БСП.
У листопаді 2001 р. стан президентом Болгарії (за даними ЦВК, його підтримало 54,1% виборців, майже на 10% більше, ніж його основного конкурента Петра Стоянова).
У листопаді 2006 р. вдруге був обраний на посаду глави держави.
З Пирвановим пов'язується процес соціалдемократизації БСП, зумів побороти "твердолобих" в партії. Виступає за членство Болгарії в НАТО і ЄС, але ратує і за плідні стосунки з Росією та Китаєм.
В 1989 р. захистив докторську дисертацію на тему "Дімітр Благоєв і болгарська національна проблема 1879-1917". Автор двох монографій і десятків наукових публікацій з національного питання і історії болгарської соціал-демократії.
Одружений. Дружина - Зорка, працює в Інституті балканістики Болгарської академії наук. Георгі та Зорка Пирванові виховують двох синів.
Володіє російською мовою.

АНГЕЛ ІВАНОВ МАРІН - віце-президент Болгарії з 2002 по 2012 рр., генерал-майор
Народився 8 січня 1942 р. в м.Батак. В 1960 р. закінчив гімназію в м.Девін. В 1965 р. закінчив Вище військо-артилерійське училище в м.Шумен. Фах - артилерія. Має і вищу цивільну освіту - інженер-радіоелектронік. Перше офіцерське звання - інженер-лейтенант.
З 1963 по 1974 рр. служив у ракетних військах - начальник обслуги, командир стартового взводу, командир стартової батареї. В 1978 р. із золотою відзнакою закінчив Військову артилерійську академію в Ленінграді. В 1978-1980 рр. - командир окремого ракетного дивізіону в м.Стара-Загора. В 1982-1984 рр. - командир артилерійського полку в м.Стара-Загора. До 1987 р. був начальником Ракетних військ та артилерії Другої дивізії в м.Стара-Загора. В 1987-1990 рр. - командувач Ракетних військ і артилерії 3-ї армії в м.Слівен. В 1990-1998 рр. - командувач Ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Болгарської армії.
В 1991 р. - генерал-майор.
В 1998 р. Головнокомандувач БА Петр Стоянов звільнив генерала Маріна, оскільки останній висловив свою незгоду з перебігом реформи в армії. Пенсіонер.
У листопаді 2001 р. став віце-президентом Болгарії.
Автор книги "Остання війна".
Одружений. Має сина, який є біологом і лідером руху "Зелені Балкани", та дочку, яка за фахом економіст. Має двох онуків.

БОЙКО БОРІСОВ – прем’єр Болгарії з 27 липня 2009 р. по лютий 2013 р.
лідер партії ГЄРБ (Громадяни за європейський розвиток Болгарії, яка на виборах до парламенту у липні 2009 р. отримала найбільше голосів – 39,7%, і має 116 депутатів)
Народився 13 червня 1959 р. у передмісті Софії – селищі Банкя. Батько працював у системі МВС, мати – вчителькою молодших класів. Має сестру.
У 1982 р. закінчив Вищу школу МВС, фах – протипожежна техніка та безпека. Має вишу освіту, інженер. У Софії був командиром пожежного взводу, а потім – роти. Водночас з 1985 по 1990 рр. викладав у академії МВС, завідував кафедрою. Захистив дисертацію, кандидат наук (нині це тут вважається "доктор наук").
Був членом Болгарської комуністичної партії. Хоча у 1944 р. його діда розстріляли комуністи.
У 1990 р. вийшов із системи МВС, заснував приватну охоронну фірму "Iпон-1". Вона охороняла, зокрема, Тодора Живкова як пенсіонера та екс-керівника соціалістичної Болгарії.
За деякими даними, мав контакти з представниками злочинних угрупувань, які контролювали наркоринок, контрабандні канали, проституцію.
У 1996 р. та пізніше фірма "Iпон-1" охороняла в Болгарії екс-монарха Сімеона ll. Коли у 2001 р. політична формація царя прийшла до влади, став головним секретарем МВС. У 2005 р. покинув систему МВС. Протягом 2001-2005 рр. пройшов шлях від майора до генерал-лейтенанта.
Влітку 2005 р. балотувався у депутати від руху "Сімеон ll", переміг, але в перший день роботи парламенту відмовився від депутатства, надавши перевагу роботі в МВС на посаді головного секретаря. Однак у вересні 2005 р. увійшов у конфлікт зі своїм шефом – міністром-соціалістом, і подав у відставку.
У жовтні 2005 р. переміг на часткових місцевих виборах в Софії і став мером столиці. У 2007 р. знову балотувався в мери столиці і знову переміг.
У березні 2006 р. заснував політичну партію "Громадяни за європейський розвиток Болгарії" (перша назва - Громадянська єдність за Республіку Болгарія) – ГЄРБ, хоча офіційно не є її лідером, бо закон забороняє поєднувати лідерство в політичній формації з посадою мера. Попри це, в суспільстві він вважається неформальним лідером ГЄРБ.
27 липня 2009 р. Народні Збори більшість у 162 депутати (77 – проти, 1 – утримався) обрали Бойко Борісова прем’єром і затвердили структуру та персональний склад уряду.
У лютому 2013 р. під натиском вуличних протестів подав у відставку і спричинив дострокові парламентські вибори.
На виборах 12 травня 2013 р. "ГЄРБ" перемогла - 30,5% (97 депутатів), але не змогла залучитися підтримкою інших пратій і знову сформувати уряд.
Розлучений. Має дочку, яка вчиться у США.
З початку 90-х років живе у громадянському шлюбі з Цветеліною Боріславовою, яка зараз є впливовим банкіром.
У 2001 р. та 2006 р. журнал "Клуб–М" обирав його "Чоловіком року" з врученням шаблі.
Захоплюється карате (7-й дан, чорний пояс), футболом.

СЕРГЕЙ СТАНІШЕВ - прем'єр із серпня 2005 по липень 2009 р., лідер Болгарської соціалістичної партії
Сергей Дмітрієвич Станішев народився 5 травня 1966 р. в м.Херсон. Мати Діна - росіянка (за деякою інформацією - у її родині були німці і євреї), професор, викладає на факультеті слов'янської філології Софійського університету. Чому пан Сергій народився в Україні? Тому що у Херсоні у пологовому будинку працювала сестра його матері, а пологи мали бути складними, тому пані Діна й поїхала в Україну.
Батько - Дімітр Станішев, у роки Другої світової війни був партизаном відомого тут загону "Чавдар", яким командували Добрі Джуров (міністр оборони у добу соціалізму), "курував" цей загін Тодор Житков – людина, яка управляла Болгарією протягом 1956-1989 рр. Дімітр Станішев обіймав високі посади в Болгарській комуністичній партії. Остання - секретар ЦК БКП з міжнародних питань (відповідав за контакти зі світовим комуністичний і робітничим рухом). Станішев-старший був одним з кількох "живковистів", які у листопаді 1989 р. начебто переконали Тодора Живкова піти у відставку.
В середині 80-х років Сергей поступив на історичний факультет Софійського університету, але потім перевівся до Московського державного університету. Кандидат наук. На початку 90-х років повернувся в Болгарії. Був дописувачем тижневика "168 часа". У болгарському війську випускник МДУ не служив, бо був громадянином СРСР, а потім, з 1991 до 1996 р., громадянином Росії. Звідси – й російська назва по-батькові – Дмітрієвіч, хоча за болгарською традицією мало би бути Дімітров. Цей факт, до речі, зараз є об'єктом атак з боку опозиції, особливо ультранаціоналістичної.
З 1995 р. Сергей Станішев - в міжнародному відділу БСП. В 1998 р. на стипендію Британської ради був на спеціалізації (міжнародні відносини) в Лондоні. В 2000 р. на 44-му з'їзді БСП на пропозицію лідера партії Георгі Пирванова, який у 2001 р. став президентом, Станішева обрали членом Вищої ради БСП. Відразу ж він став і членом Виконавчого бюро БСП і секретарем з міжнародних питань. На парламентських виборах 17 червня 2001 р. балотувався у м.Русе й став депутатом Народних Зборів. Пан Сергій знає російську й англійську мову. Неодружений. Має подругу - Елену Йончеву, відому болгарську тележурналістку.

СІМЕОН ІІ САКС-КОБУРГГОТСЬКИЙ
Прем'єр Болгарії з липня 2001 р. по липень 2005 р.
Сімеон ІІ народився 16 червня 1937 р. в Софії. Його дідо по лінії матері - Віктор Емануїл, був королем Італії. По батьківській лінії Сімеон ІІ походить із династії Саксен-Кобург-Гота (Сакс-Кобургготський). В 1943 р. після смерті батька - Бориса ІІІ, став царем, однак державою не керував, бо був неповнолітнім (це здійснював кабінет регентів). В 1946 р. після скасування монархії шляхом референдуму (в умовах окупації Червоною Армією) за постановою комуністичного уряду (прем'єр - Георгі Дімітров) був змушений покинути Болгарію (разом з матір'ю та сестрою Марією-Луїзою). Спочатку ім'я мешкала в Єгипті, а в 1951 р. на запрошення іспанського уряду переїхала в Мадрид. В Каїрі вчився в англійському коледжі "Вікторія". В день свого повноліття - 16 червня 1955 р., вперше звернувся до свого народу з прокламацією. В 1956 р. закінчив французький ліцей в Мадриді. В 1958 р. створив Тимчасове представництво Болгарії. У вересні того ж року поступив до Військової академії "Валі Фордж" в США, яку закінчив в 1959 р. 20 січня 1962 р. в м.Лозанна уклав громадянський та церковний шлюб (за православним обрядом) з Маргаритою Гомес-Асебо Сехуела. 2 грудня 1962 р. в сім'ї царя народився перший син - престолонаступник Кардам, княз Тирновський. Всього Сімеон ІІ має четверо синів і одну дочку: Кардам, князь Тирновський, Кіріл, князь Преславський, Кубрат, князь Панагюрський, Константин-Асен, князь Відінський, Калина, княгиня. Наразі ніхто з дітей монарха не розмовляє болгарською мовою. Водночас він, окрім болгарської, знає англійську, іспанську, італійську, німецьку та французьку, користується арабською та португальською. Сімеон ІІ був бізнесменом, консультантом, входив до ради директорів деяких іспанських компаній. Сімеон ІІ має родинні зв'язки з монархістськими династіями Європи, підтримує близькі контакти з монархіями Близького Сходу та політичними колами і державними діячами Західної Європи. Де-юре престолонаступником Сімеона ІІ є його старший син - Кардам (за фахом - лікар), однак подейкують, що цар хотів би бачити своїм спадкоємцем Кіріла (за фахом - економіст, фінансист, є економічним радником президента Петра Стоянова).

ПЕТР СТОЯНОВ
 - Президент Болгарії в 1997-2002 рр.
Народився 25 травня 1952 р. у Пловдіві. Закінчив юридичний факультет Софійського університету ім.Св.Клімента Охрідського. З 1978 р. працював адвокатом. В 1990 р. - речник Союзу демократичних сил (СДС) у Пловдіві. В 1992 р. - заступник міністра юстиції в уряді СДС. В 1994 р. - депутат, заступник голови парламентської групи СДС. В 1995 р. - заступник голови СДС з питань внутрішньої політики. У червні 1996 р. Стоянов перемагає (66%) чинного президента Желю Желева на первинних виборах СДС і балотується на посаду президента Болгарії від СДС. У листопаді 1996 р. його підтримало 59,73% або 2,502 млн. виборців і він став главою держави. Інавгурація відбулася у січні 1997 р.
Одружений. Має сина і дочку.

IВАН КОСТОВ
  - лідер партії "Демократи за сильну Болгарію", екс-лідер Союзу демократичних сил і прем'єр з 1977 по 2001 рр.
Народився 1949 р. в Софiї. Економiст. Працював на кафедрi полiтекономiї одного iз софiйських вузiв. В 1989 р. був експертом незалежних профспiлок. В 1991 р. - мiнiстр фiнансiв у першому коалiцiйному урядi Дiмiтра Попова, в 1992 р. - мiнiстр фiнансiв у першову урядi демократiв. Вважається батьком вiтчизняного монетаризму. В СДС - з 1990 р. Наприкiнцi 1994 р., пiсля поразки СДС на виборах, був обраний лiдером СДС. В 1997 р. став прем'єром. В 2001 р. після поразки СДС на виборах подав у відставку. Одружений. Має двох дочок.