КАРАВАН "РАЗОМ У ЄВРОПІ" БУВ У СОФІЇ
Софія, 27 травня 2002.- Вчора учасники I міжнародного автокаравану Українці - учасники каравану, на могилі Михайла Драгоманова у Софії"Разом у Європі" прибули до Софії. До цього вони відвідали Варну, де мали зустріч з українською діаспорою та Генеральним консулом України Олегом Барановським. А вирушив автопохід з Прибалтики 14 травня. Спочатку у його складі було 25 осіб на чолі з головою УВКР Михайлом Горинем, але до Софії доїхало 14 і без пана Михайла.
Перед тим, як прибути до Болгарії, караван промчав (відповідно, мав зустрічі з місцевою українською діаспорою) Естонію, Латвію, Литву, Польщу, Словаччину, Західну Україну, Угорщину, Боснію та Герцеговину і Сербію. А це - понад 4 тис. км. Як повідав "БУВістям" Віктор Чернишук з Литви - ініціатор ідеї міжнародного автокаравану, проект фінансували спонсори та уряд України.
В столиці Болгарії караван щедро приймали в Будинку капелюшків Iрини Сардаревої - лідера болгаро-української фундації "Мати Україна". Там гостей привітала й депутат Народних Зборів Болгарії Сільвія Нейчева - голова парламентської групи "Болгарія-Україна". Там відбулася і презентація збірки любовної лірики Степана Пушика у передкладі болгарської поетеси Вані Петкової.
А ділова частина програми перебування автокаравану в Софії розпочалася із зустрічі з мером столиці Стефаном Софіянським. Останній, між іншим, пообіцяв посприяти нашій діаспорі отримати приміщення для задоволення інформаційно-культурних потреб меншини. Відтак учасники автокаравану мали годинну розмову з Міхаїлом Iвановим - головою Ради з питань національних меншин при уряді Болгарії. Як з’ясувалося, на цей рік рада має 160 тис. лв. ($75 тис.) і значна частина цих коштів уже пішла на допомогу меншинам. Українці, за умовою подання обгрунтованого проекту, можуть розраховувати на якусь частку цієї суми. До речі, за конституцією та законодавством, Болгарія є моноетнічною нацією. Софія підписала європейську рамкову Конвенцію про національні меншини, але водночас тут визнають, що все населення країни - це єдина громадянська (політична) болгарська нація. Наразі на офіційному рівні в Болгарії уникають будь-яких розмов про меншини у політичному аспекті (самоврядування тощо) і про надання якихось преференцій тій чи іншій національній громаді, найбільшою з яких є турецька - 800 тис. за переписом 1992 р. Звідси - побоювання сепаратизму. Зараз в парламенті працюють над проектом закону проти дискримінації, уряд розробляє програму інтеграції нацменшин.
В посольстві України посол Вячеслав Похвальський детально ознайомив учасників автокаравану з життям діаспори та з деякими аспектами українсько-болгарської історії, розповів про співпрацю в політичній, економічній та культурній сфері, згадав і проблеми. На думку пана амбасадора, зараз треба створювати спільні підприємства і таким чином завойовувати ринки. Нині працює лишень 30 СП, а взаємні інвестиції ледь сягають $12 млн. Торік товарообмін між Україною та Болгарією склав $400 млн., при чому позитивне сальдо України становить $260 млн. Болгарія переважно закуповує українське вугілля, метали, добрива. Частка продукції машинобудування становить тільки 12%, хоча тут спосперігається позитивна тенденція.
Цікавою була і прес-конференція в агенції "Балкан".
"Мета нашого автопоходу - сприяти консолідації українства на теренах країн Східної Європи,- заявив Віктор Чернишук.- Ми не повинні допустити, щоби у процесі об’єднання Європи українці "розчинилися" на просторах Балто-Карпатсько-Балканського регіону. Водночас ми хочемо допомогти українським меншинах повноцінно інтегруватися і реалізувати себе в тих суспільствах, де вони проживають". На думку пана Віктора, є дві проблеми, з якими спіткаються національні меншини: перша - повільна інтеграція, і друга - небезпека асиміляції.
"Балкан": Пане Чернишук, як ваш автопохід допоможе болгарським українцям?
В.Ч.: Ми передамо їм власний досвід.
"БУВісті": Які ваші враження від української діаспори в Болгарії?
В.Ч.: Вона ще слабко організована. Але процес згуртування триває. Найбільш активно працюють у Софії та Варні.
"Дума": З якими проблемами спіктаються тутешні українці?
В.Ч.: Як мені сказали, насамперед це - соціально-економічні проблеми, власне, вони живуть так, як живе все болгарське суспільство. Якихось бюрократичних утисків та етнічному грунті з боку влади немає.
БТА: Що буде кінцевим результатом вашого автопоходу?
В.Ч.: У складі нашої делегації - переважно журналісти, є два телеоператори. Ми підготуємо документальний фільм (52 хв.), який плануємо показати одночасно в усіх країнах, через які ми проїхали. Тому прошу вашого спиряння тут, в Болгарії. Окрім того, маємо намір підготувати видання, в якому розповімо про українські меншини, з якими ми спілкувалися на шляху нашого маршруту. До речі, це був перший такий похід. До наступного ми запрошуємо і вас, болгарських журналістів.
На прес-конференції учасники I міжнародного автокаравану "Разом у Європі" оприлюднили заяви та декларації (їх ми подаємо окремо).
Наприкінці свого перебування в Софії гості, а також студенти та викладачі відділення україністики Софійського університету відвідали Центральний цвинтар і поклали квіти на могилу Михайла Драгоманова та Михайла Паращука.
Отож, автопохід "Разом у Європі" закінчився. Через Сербію та Угорщину його учасники поїхали до Львова, де мають намір влаштувати прес-конференцію. Опитування "БУВістей" свідчать, що вони дуже задоволені організацією їх перебування в Софії. А це - заслуга насамперед Iрини Сардаревої та Олени Коцевої з фундації "Мати Україна", а також першого секретаря посольства України Миколи Ярмолюка. "БУВістям" відомо, що фінансову підтримку "Мати Україні" надали болгаро-українське АТ "Трафосервіз" та українська амбасада в Софії.(БУВісті)
Наша довідка:
За переписом населення Болгарії, в 1992 р. тут мешкало 1800 українців, з них 1500 - жінки (росіян було 17 тис.). Дані перепису 2001 р. ще опрацьовуються. За даними посольства України, зараз на консульському обліку тут перебуває 2900 чол., з них 1500 - студенти. Однак за неофіційними ствердженнями, українська діаспора в Болгарії складає не менше 6 тис.
Населення Болгарії за переписом 1992 р. - 8,4 млн., в тому числі: болгари - 7,2 млн., турки - 800 тис., цигани - 313 тис., росіяни - 17 тис., вірмени - 13 тис., македонці - 10 тис., греки - 6 тис., волохи - 4 тис., євреї - 3 тис., татари - 1 тис. Мусульманська громада складала 1,1 млн.

ДЕКЛАРАЦІЯ УЧАСНИКІВ ПЕРШОГО МІЖНАРОДНОГО КАРАВАНУ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ ЄВРОПИ "РАЗОМ У ЄВРОПІ"
(14-28 травня 2002 р.)
Ми, учасники ЄвроКаравану, подолали шляї від Балтійського до Чорного моря.
Метою цієї громадської ініціативи, в якій взяли участь журналісти та представники громадських організацій від Естонії, Латвії, Литви, Польщі, України, Югославії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, є консолідація українсьої діаспори країн Європи.
Караван виступив ініціатором того, щоб українці не тільки не розчинилися в новій об`єднаній Європі, а навпаки, розширили свої зусилля до самозбереження і розвитку, зміцнили зв`язки з державою, звідки вони винесли і зберегли неповторні мовні і культурні традиції. Під час акції відбулися зустрічі та дискусії з керівниками країн, парламентів, урядів. Під час них порушувалися проблеми реального захисту прав національних меншин у країнах Балтії та Карпато-Балканського регіону. Ми мали змогу побачити життя українців у країнах проходження каравану.
Ми, учасники ЄвроКаравану, декларуємо про те, що закордонне українство намагається зберегти свою культуру, традиції, віру. Водночас є невід`мною частиною суспільств країн їх постійного проживання.
Заявляємо, що всі разом і кожен окремо, ми прагнемо сприяти тим серед українців, які проживають за межами України, їх інтеграції в суспільства країн, де вони мешкають, як і тим, які намагаються зберегти свою національну ідентичність перед загрозою асиміляції.
Ми підтримуємо уряди тих країн, які створюють умови для реалізації прав національних меншин, зокрема, право на здобуття освіти та отримання інформації рідною мовою.
Викликають занепокоєння факти утиску національних ЗМІ, відчуження окремих груп панціоанльних меншин. Пояснюється це потребою збереження ідентичності титульної нації.
Також турбують факти створення штучної асиміляції, коли влада навмисне заперечує саме існування національних меншин.
Вважаємо, що єдиним засобом вирішення цих питань є відвертий, конструктивний громадський діалог.
Декларацію прийнято учасниками ЄвроКаравану.
27 травня 2002 р.
Софія, Болгарія

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ ПЕРШОГО МІЖНАРОДНОГО КАРАВАНУ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ ЄВРОПИ "РАЗОМ У ЄВРОПІ"
ДО ПАРЛАМЕНТУ ТА УРЯДУ УКРАЇНИ
(14-28 травня 2002 р.)
Ми, учасники ЄвроКаравану, українські журналісти та представники громадських організацій з Естонії, Латвії, Литви, Польщі, України, Югославії, Боснії і Герцеговини, Болгарії,ознайомившись із становищем українців у країнах, через які ми проїхали, просимо виявити більшу зацікавленість проблемами етнічних українців поза межами України.
Звертаємо увагу на те, що закордонні українці - це не проблема, а потенціал розвитку для України. Для цього потрібно переглянути свою позицію щодо співпраці України з українством Європи і світу.
Як перший крок бачимо якнайскоріше впровадження статусу закороднного українця.
Ми впевнені, що дбаючи про закордонних українців, захищаючи їхні інтереси, Україна дбатиме про своє майбутнє.
У свою чергу, українці Європи, зокрема Європейського міжмор`я,готові на такий плідний діалог і співробітництво з Україною. Бо в Європі ми маємо бути разом.
27 травня 2002 р.
м. Софія, Болгарія

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ ПЕРШОГО МІЖНАРОДНОГО КАРАВАНУ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ ЄВРОПИ "РАЗОМ У ЄВРОПІ" ДО УРЯДІВ І ПАРЛАМЕНТІВ КРАЇН ПРОХОДЖЕННЯ КАРАВАНУ: ЕСТОНІЇ, ЛАТВІЇ, ЛИТВИ, ПОЛЬЩІ, УКРАЇНИ, юГОСЛАВІЇ, БОЛГАРІЇ
(14-28 травня 2002 р.)
Ми, учасники ЄвроКаравану, українські журналісти та представники громадських організацій з Естонії, Латвії, Литви, Польщі, України, Югославії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, просимо звернути увагу на стан забезпечення правового захисту національних меншин, зокреса української.
Після завершення цієї громадської ініціативи констатуємо, що законотворчі тенденции на тези страни наближаються до загальноєвропейських стандартів. Але ми спостерігаємо, що тлумачення і розуміння правових норм різне. Тому і рівень захисту національних меншин неодноковий.
З огляду на це учасники каравану виявили дві загальні проблеми:
1. Повільна інтеграція національних меншин, зокрема українців, у суспільства країн, де вони проживають.
2. Створення умов, що сприяють асиміляції.
Шлях до вирішення цих проблем ми вбачаємо у конструктивному і відвертому громадському діалозі.
Звертаємося до представників законодавчої і виконавчої влади невідкладно почати такий діалог.
27 травня 2002 р.
м. Софія, Болгарія

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ ПЕРШОГО МІЖНАРОДНОГО КАРАВАНУ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ ЄВРОПИ "РАЗОМ У ЄВРОПІ" ДО РАДИ ЄВРОПИ
(14-28 травня 2002 р.)
Ми, учасники ЄвроКаравану, українські журналісти та представники громадських організацій з Естонії, Латвії, Литви, Польщі, України, Югославії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, просимо звернути увагу на стан захисту прав національних меншин у країнах проходження каравану, які є членами Ради Європи.
Після завершення цієї громадської ініціативи констатуємо, що законотворчі тенденции на тези страни наближаються до загальноєвропейських стандартів. Але ми спостерігаємо, що тлумачення і розуміння правових норм різне. Тому і рівень захисту національних меншин неодноковий.
З огляду на це учасники каравану виявили дві загальні проблеми:
1. Повільна інтеграція національних меншин, зокрема українців, у суспільства країн, де вони проживають.
2. Створення умов, що сприяють асиміляції.
Шлях до вирішення цих проблем ми вбачаємо у конструктивному і відвертому громадському діалозі.
27 травня 2002 р.
м. Софія, Болгарія

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ ПЕРШОГО МІЖНАРОДНОГО КАРАВАНУ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ ЄВРОПИ "РАЗОМ У ЄВРОПІ" ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
(14-28 травня 2002 р.)
Ми, учасники ЄвроКаравану з Естонії, Латвії, Литви, Польщі, України, Югославії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, просимо звернути увагу на реальний стан захисту прав національних меншин у країнах проходження каравану, які є кандидатами до Європейського Союзу.
Приблизно мільйон етнічних українців є громадянами країн-кандидатів на членство в Європейський Союз. Після приєднання вони стануть громадянами об`днаної Європи. І власне вони можуть бути провідником України до Європейського Союзу. Українство країн-учасниць Першого ЄвроКаравану підтримує інтеграцію України до Європейського Союзу.
27 травня 2002 р.
м. Софія, Болгарія

ЗАЯВА УЧАСНИКІВ ПЕРШОГО МІЖНАРОДНОГО КАРАВАНУ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ ЄВРОПИ "РАЗОМ У ЄВРОПІ"
(14-28 травня 2002 р.)
Відвідавши такі країни Європи, як Естонія, Латвія, Литва, Польща, Україна, Югославія, Болгарія, вважаємо, що така форма співпраці українських громад і представників ЗМІ та Української Всесвітньої Координаційної Ради, як ЄвроКараван є ефективною і доцільною. Тому ми вирішили проводити її і надалі.
Підписано учасниками:
1. Михайло Горинь (Україна) ............14. Володимир Паутов (Україна)
2. Віктор Чернишук (Литва) ..............15. Славко Федишин (Югославія)
3. Віра Коник (Естонія) .....................16. Василь Дацишин (Югославія)
4. Богдан Чикальський (Естонія) ......17. Григорій Овад (Боснія і Герцеговина)
5. Володимир Строй (Латвія) ............18. Мирослав Гочак (Югославія)
6. Іван Наливайко (Латвія) ................19. Євген Кулеба (Югославія)
7. Євген Хапонен (Естонія) ................20. Олена Коцева (Болгарія)
8. Людмила Мартинова (Литва) .........21. Ірина Сардарева (Болгарія)
9. Ромена Ражінскайтє (Литва) .........22. Тетяна Ботева (Болгарія)
10. Дейвідас Нутаутас (Литва) ..........23. Мартин Маринов (Болгарія)
11. Юрій Місіюк (Польща) ...........24. Елеонора Стародубцева (Болгарія)
12. Максим Драбок (Україна) .......25. Галина Ненова (Болгарія)
13. Світлана Остапа (Україна)
27 травня 2002 р.
м. Софія, Болгарія