Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
  
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 



 

 

 

 

 



ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК — ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ
Ім’я Вернадського та його колосальна наукова спадщина посідають особливе місце у безмежжі світової культури. З упевненістю можна прилучити це славне ім’я до когорти великих мислителів кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. І ми з повним правом пишаємося тим, що Володимир Вернадський був і назавжди залишиться великим сином української землі, хоча в історію світової науки (такий фатальний парадокс нашої бездержавності) увійшов як "замечательный русский ученый", "русский ученый-энциклопедист"…
Вернадський Володимир Іванович походив з давнього освіченого українського роду. Один із предків ученого по батьківській лінії воював у війську Богдана Хмельницького проти поляків. Прадід - Іван Никифорович, навчався в Переяславському колегіумі та Києво-Могилянській академії. Дід Василь Іванович служив штабс-лікарем в російській армії. Батько після закінчення Київського університету Святого Володимира працював викладачем у Петербурзі, Харкові, Москві. Мати - Ганна Петрівна, з роду Константиновичів, предки якої належали до козацько-старшинської верхівки. Материн дядько, Микола Гулак, у грудні 1845 — січні 1846 року разом з Костомаровим та Білозерським заснували Кирило-Мефодіївське братство.
А народився Володимир Іванович 12 березня 1863 року в Петербурзі, де служив на той час його батько. Розпочав Володимир своє навчання 1873 року в Харківській гімназії, а продовжив 1876 - у Петербурзі. 1881 року був зарахований на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. (Варто пригадати, що першим ректором Петербурзького університету був Михайло Балудянський, професор-правник, родом із Закарпаття.) У 1885 році Вернадський одержав ступінь кандидата природничих наук за дослідження фізичних властивостей ізоморфних сумішей. Наступного року він одружується з Наталією Старицькою, з якою прожив, за його висловом, "душа в душу і думка в думку" 56 років. Після закінчення університету Вернадський два роки працює хранителем мінералогічного музею університету, потім поглиблює знання в Італії, Франції, Німеччині. З 1890 року він - доцент, а з 1898 - професор Московського університету. В цей час він досліджує поклади залізних руд Криворіжжя. З 1914 року Вернадський очолює Геологічний і мінералогічний музей Петербурзької Академії, членом якої –академіком, він стає в 1909 році. За його ініціативою з 1915 року почала працювати Комісія з вивчення природних продуктивних сил Росії.
Характерним упродовж усього цього періоду є інтерес Вернадського до свого родоводу, свого коріння. Ще гімназистом він занотовує у своєму щоденнику: «Чиняться жахливі утиски малоросів. ! Драгоманову навіть в Австрії не дозволяють видавати газету малоросійською мовою. У Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю 1 рідною мовою. На канікулах з усім завзяттям візьмусь за неї». А вже у статті "Українське питання і російська громадськість", написаній у липні 1915 року, виразно простежується позиція молодого вченого-патріота: "Небезпека для Росії не в українському русі як такому, а в його трактуванні як шкідливого і до того ж привнесеного явища в державному і національному організмі…"
У 1917 році Володимира Вернадського запросили до Тимчасового уряду на посаду заступника міністра освіти. А вже після Жовтневого перевороту він змушений був залишити Петроград і переїхати в Україну, на Полтавщину.
Його ставлення до більшовизму було однозначне: "В більшовизмі є ідейна сторона, але вона настільки чужа свідомим силам, що врешті-решт сприймається ними як дика руйнівна сила…". А чи міг він інакше оцінювати тодішню революційну вакханалію, яка нічого доброго не провіщала?
З жовтня 1917 по березень 1921 року Володимир Іванович жив і працював в Україні. І саме в цей період найяскравіше проявилася його подвижницька діяльність по створенню Української Академії наук. У листі до професора східних мов у Москві Агатангела Кримського Вернадський, запрошуючи вченого до організації Академії наук у Києві, зокрема пише: "…вважаю важливою цю установу і з точки зору українського відродження, і з точки зору загальнолюдської…"
8 липня 1917 року на засіданні Українського Наукового Товариства сформували Комісію для організації Академії наук. Але лише в травні наступного року, коли міністром освіти в уряді Скоропадського став відомий історик Микола Василенко, почалася робота. Василенко послідовно і наполегливо відстоював кандидатуру Вернадського на посаду керівника майбутньої Академії. Незабаром з Полтави до Києва приїхав і сам Вернадський. Обидва кинулись у вир організаційних клопотів.
27 листопада 1918 року відбулося перше засідання вищого органу новоствореної академії. Президентом УАН було одностайно обрано Володимира Вернадського, віце-президентом - Дмитра Баталія, а неодмінним секретарем - Агатангела Кримського.
Свої перші наукові розвідки Вернадський присвятив ґрунтознавству, а згодом -пошуку причин мінералоутворюючих процесів. Одним з найбільших досягнень Вернадського в цій ділянці було створення теорії походження і будови алюмосилікатів - мінералів, з яких складається більша частина земної кори. Наступним значним досягненням вченого було відкриття теорії ізоморфізму, що дозволило йому вияснити картину життя земної кори - утворення мінералів. Вчений написав підручники з мінералогії та кристалографії, які й нині використовуються у вищих навчальних закладах. Колосальні праці залишив учений у дослідженні хімічного складу земної кори, плідно працював над радіоактивними мінералами, передбачив розщеплення атома ще у 1910 році.
Останні роки свого життя Вернадський присвятив створенню біохімії - науки, яка вивчає взаємозв’язок живої і мертвої природи. Геніальний вчений вперше довів, що органічне життя - фактор, який відіграє в еволюції нашої планети першорядну роль.
Володимир Іванович Вернадський - основоположник вчення про біосферу та ноосферу. Останнє - це якісно новий, вищий ступінь розвитку людського суспільства. Зауважимо, що "ноосфера" - грецьке слово, яке складається з двох слів: "розум" і "куля". В розумінні науки це - оболонка земної кулі, де відбувається взаємодія природи і людського суспільства. Людина, пізнаючи закони природи й суспільства, вдосконалюючи техніку, сама будучи частиною природи, активно впливає на її перетворення. Це особливо стає актуальним у наш час, у вік технократії. Ми надто активно втручаємося в природу, на жаль, не завжди розумно. Прикро, що геніальні наукові дослідження в ноосфері Вернадського відкидалися, та й сам термін "ноосфера" раніше ніде не згадувався. Більшовизм, вульгаризатори науки відкидали генетику, забороняли кібернетику, не визнавали злету людських інтелектуальних можливостей, тобто стадії ноосфери (сфери розуму), за означенням Вернадського.
Помер Володимир Іванович б січня 1945 року. Похований у Москві, на Новодівичому кладовищі. Володимир Вернадський був і назавжди залишиться в історії людства геніальним ученим, не лише людиною Землі і Космосу, а й великим Сином українського народу. Людиною, чиє ім’я навічно вписане в історію Української Академії наук, повідомляє прес-служба посольства України в Болгарії.

 

 



   


УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В БОЛГАРІЇ>>>

УКРАИНСКА ДИАСПОРА В БЪЛГАРИЯ
>>>

ТАРАС
ШЕВЧЕНКО В СОФIЇ