Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
  
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 



 

 

 

 

 



9 листопада - День української писемності та мови
ПІДПИСИ АННИ ЯРОСЛАВНИ – НАЙДАВНІШІ ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМА

Софія, 09 листопада 2009.- Свідченням того, як писали наші предки в давнину, можуть бути підписи українки Анни Ярославни - королеви Франції, на державних французьких документах.
Анна Ярославна (близько 1024 - після 1075) – середня дочка київського князя Ярослава Мудрого, онука по матері короля Шотландії і Швеції Олафа ІІІ Скотконунга, друга дружина французького короля Генріха І Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіпа І. В історії цієї країни вона лишилася і як прабабуся майже 30 французьких королів.
У давньоруських джерелах Анна зовсім не згадується, тільки у звістках французьких середньовічних хронік і документів.
Анна Ярославна отримала гарну освіту. Могутність і багатство батька, володаря однієї з найбільших держав того часу - Київської Русі, гарна врода приваблювали королів і цісарів інших країн.
У 1048 році, здолавши 3000 кілометрів досить небезпечних середньовічних доріг, до Києва прибуло пишне посольство, яке очолили єпископ Готьє Совейр та міністр королівського двору Гозлен де Шаліняк. Ця місія була особливою. Французький король Генріх просив руки Ярославової доньки Анни. Наступного року Анна Ярославна з великою свитою і багатим посагом прибула до Франції. 19 травня 1051 року в соборі міста Реймс, де традиційно вінчалися й коронувалися всі французькі королі, стали під вінець Генріх та Анна. Тоді вона прийняла латинство, і в другому хрещенні дістала ім’я Аґнеси. Від Анни з Генріхом народились Філіп І (1052-1108) – згодом став королем, Емма (1055-біля 1109), Роберт (1055-1060), Гуго (1057-1102) – уславлений французький рицар, брав участь у двох хрестових походах за звільнення Гробу Господнього і укрив себе невмирущою славою, отримавши титул Великого.
Королева Анна привезла у Францію не тільки дорогоцінний посаг, а й високу культуру, її там шанували і поважали. Папи Миколай ІІ та Григорій VII писали до неї листи, в яких висловлювали шанобливу увагу. Папа Микола ІІ відзначав доброту, благодійність, побожність Анни, просив її впливати на Генріха І.
Після смерті Генріха 1060 року Анна залишила двір, але як опікунка юного Філіпа підписувала разом з ним деякі державні документи. Збереглися підписи Анни слов’янською мовою – найдавніші зразки українського письма, на багатьох державних документах Франції. Ці підписи оточують хрести, які ставили неписьменні французькі барони – вищі васали Франції.
Після смерті короля Анна з дітьми переїхала із Парижу до старовинного замку в місті Санліс (за сорок кілометрів від столиці). Анні подобалася ця місцевість своєю природою, прадавніми лісами (королева любила полювання і традиційні на Русі лови), такими ж, як і біля Вишгороду, розлогими луками.
Перед народженням свого першого сина Анна Ярославна дала обітницю Богу збудувати монастир. І ось тепер, овдовівши і переїхавши до Санлісу, вона вирішує на місці напівзруйнованої часом каплиці заснувати монастир в честь святого Вікентія. 29 жовтня 1065 року він був освячений. Є в ньому й мармуровий пам’ятник Анні, яка тримає в руці макет храму. Щороку 5 вересня в монастирі відправляється богослужіння за її душу, цей день вважається днем її смерті.
1062 року Анна вдруге вийшла заміж. Це була дуже романтична і незвична для похмурого середньовіччя історія. Хоробрий рицар і могутній вельможа, близький родич покійного короля, граф із предовжелезним титулом Рауль ІІІ Великий, дуже впливовий і незалежний воєначальник, який, за свідченням тогочасних хроністів, не боявся навіть Бога, до безтями закохався в королеву і, коли Анна овдовіла, поставив собі за мету будь-якою ціною одружитися з нею. Граф в односторонньому порядку розлучився зі своєю дружиною Елеонорою і під час одного з полювань, так би мовити, викрав королеву-вдову. Того ж дня нажаханий священик обвінчав їх в одній із віддалених церков. Як не дивно,  але Елеонора в скарзі на чоловіка писала: "Королева Анна – найчарівніша, найкраща серед жінок Франції".
Коли 1074 року граф помер, Анна повернулася до двору сина й знову підписувала разом з ним французькі державні акти. На одному з них зберігся підпис кириличним письмом – "Анна королева". 1075 роком датується останній підпис Анни на державних документах.
Де і коли померла Анна Ярославна, невідомо. Це питання залишається відкритим і до сьогодні. Деякі історики вважали, що по смерті другого чоловіка вона повернулася до Києва й там закінчила своє життя. Однак ще наприкінці XVII ст. вчений абат Менетріє знайшов могилу Анни в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції. Латинський напис на гробниці мовить: "Тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха".
Антоніна Якімова
На фото: Пам'ятник Анні Ярославні в абатстві св. Вікентія (Франція)


   


УКРАИНСКИЯТ ЕЗИК
>>>