Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко)

КАКВО ОЗНАЧАВА ДУМАТА "УКРАЙНА"

ЛАСКАВО ПРОСИМО!

УБВісті виходять з червня 1998

УБВести излизат от юни 1998


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




В БАРАКОВО ВІДКРИЛИ МУЗЕЙ ІВАНА БАЛАБАНОВА
Ентузіасти підняли з руїни історії фабрики, де колись працювали робітники-іноземці 14 національностей, включно й українці
Софія, 26 червня 2017. - Учора в болгарському селі Бараково відбулося відкриття музею Івана Балабанова, в якому встановлено скульптурний пам’ятник Балабанову роботи Цветоміла Хрістова.
Бараково розташоване за 8 км від обласного центру Благоєвград, район Кочериново, та за 100 км від Софії. Село відоме своєю паперово-картонною фабрикою, заснованою болгарським промисловцем Іваном Балабановим, яку з часом почали називати просто - фабрика Балабанова. Після експропріації фабрики комуністичною владою у 1944 р. власник цього підприємства Іван Балабанов з родиною виїхав до Італії, де проживав з 1946 до 1969 рр.
Методі Панайотов, уродженець с.Бараково, викладач Національної художньої академії, батьки якого працювали на фабриці, перейнявся ідеєю зберегти пам’ять про фабрику й почав збирати документи й матеріали. У 2009 р. в своїй оселі Методі Панайотов відкрив приватний музей Івана Балабанова. Він - автор книг, присвячених історії фабрики: "Ние, децата от Балабановата фабрика", "Рилската железница". На початку червня 2017 р. відбулася презентація ще однієї його книги – "Фабриката и чужденците".
Так склалося, що фабрика давала роботу й притулок не тільки болгарам, але й іноземцям. Зокрема, у 1921 р. Іван Балабанов відправив своїх службовців у Варненський порт, куди прибула з Туреччини, з півострова Галіполі, велика група білогвардійців. За віднайденим Панайотовим списком, перша група, яка прибула на фабрику, складалася з 150 чоловік, серед них – 64 українці. Список дуже цінний, тому що в ньому вказані не тільки прізвище, ім’я й по-батькові кожного, але й місце народження, освіта, професія, сімейний стан. Загалом прибулих було 600 чоловік, але з часом їх чисельність зменшилася до 300. У книзі "Фабриката и чужденците" Панайотов розповідає й про українців: Івана Гаврилова з м.Бориспіль, який працював завгоспом й був першим чемпіоном з більярду на фабриці Балабанова; Володимира Геймана з м.Маріуполь – змінного майстра й кларнетиста у фабричному духовому оркестрі; Олександра Шкляра з м.Житомир, який створив на фабриці струнний оркестр й довгий час керував ним. О.Шкляр заснував також церковний хор при церкві в с.Бараково, вчив молодих музикантів, з оркестром давав концерти, виконував українську народну музику й сучасні болгарські пісні.
Причиною мого знайомства з М.Панайотовим та фабрикою Балабанова стала моя зацікавленість історією діяльності Українського гуртка ім.М.Драгоманова в Баракові. Українці, які були членами гуртка й працювали на фабриці, зібрали 5000 левів на встановлення пам’ятника в Софії у 1927 р. відомому українському вченому, професору Софійського університету у 1889-1895 рр. Михайлу Драгоманову. Документальні матеріали про гурток можна знайти також на сторінках книги "Фабриката и чужденците".
До відкриття музею було встановлено 14 флагштоків з національними прапорами країн, громадяни яких у різні часи працювали на фабриці. Поруч з прапорами були встановлені стели з віднайденими іменами 500 працівників-іноземців. На одній із стін музею Івана Балабанова, навпроти стел, відтворена карта Європи, на якій вказані рідні країни працюючих на фабриці.

На відкриття музею Івана Балабанова, освячення прапора фабрики й стел, зібралися гості з Кочериново, Благоєвграда, Софії. Подію вшанували посол України в Республіці Болгарія Микола Балтажи, колишній прем’єр Болгарії і син болгарського царя Бориса ІІІ Симеон Сакскобургготський з дружиною Маргаритою та інші поважні гості. В центрі уваги була Іскра Балабанова – дочка Івана Балабанова й меценат. Завдяки фінансовій підтримці пані Іскри були відремонтовані два склади на території фабрики й облаштовані під музей Івана Балабанова та музей Рильської залізниці-вузькоколійки, до речі, єдиний в Болгарії.
Подвижницька робота Методі Панайотова відкрила нову можливість для болгарських і європейських дослідників. Сто років тому Болгарія зіткнулася з проблемою військовополонених, біженців і емігрантів. Фабрика Балабанова є унікальним доказом цього факту. Через сто років Болгарія знову приймає біженців. Як змінилася природа цього явища, чи це просто закономірний плин історії?
Антоніна Якімова