Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
BOL.BG
БОГДАН СТОЙКО - ИЗРАБОТВАНЕ НА
ЦЪРКОВНА УТВАР
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 

 

 

 

 

 

 

 

КОСОВО В УКРАЇНІ - ЦЕ РУСИНСТВО В ЗАКАРПАТТІ
Ужгород, 25 березня 2008.- Більшість закарпатських українців називали себе русинами, так само як і українське населення Карпат, Галичини, Буковини та інших західноукраїнських земель до ХХст.
Колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк із трибуни парламенту заявив про те, на Закарпатті посилюються сепаратистські настрої і що цьому підігрує обласна рада. Він послався на її рішення, у якому йдеться про необхідність офіційного визнання національності русинів.
Лідер НРУ заявив, що сепаратистські рухи на Закарпатті загрожують територіальній і політичній цілісності України.
Русинами на Закарпатті заведено називати корінних мешканців, слов’янські предки яких мешкали на території сучасного Закарпаття до 1945 року, себто, до моменту офіційного приєднання його до Української РСР.
Русинами свого часу називалися всі предки українців, не тільки на Закарпатті. Територія Закарпатської області ніколи не мала якоїсь самоврядності, якоїсь окремішності у складі Угорського королівства. Тому в історію кудись коренями ніяк не тягнеться оцей увесь автономістський рух.
Доктор історичних наук, дослідник історії Закарпаття, професор Сергій Федака: "За однію з поширених теорій русини – термін подібний до назв інших етнічних груп- лемків, бойків, гуцулів по цей бік Карпат, або ще поліщуків, подоляків, волинян – по той бік".
Але деякі русинські лідери називають гуцулів, лемків, бойків та інших також русинами.
Русинами або рутенами називали усе етнічне українське населення Австро-Угорської імперії та Речі Посполитої зокрема в Закарпатті, Галичині, а також на Буковині та інших західноукраїнських землях.
Тема так званого політичного русинства піднімається у Закарпатті далеко не вперше.
Заяви, зміст яких зводиться у більшості до того, що русини – це окремий слов’янський народ, який має відмінну від українців історію, окремий корінь свого етнічного походження, а також відокремлену територію проживання, яка за, начебто, історичним непорозумінням опинилася у складі України — лунають із Закарпаття з моменту розпаду Радянського Союзу.
Організації, які каламутьт воду, добре відомі самим закарпатцям, оскільки особливо активно діють на території області та використовують будь-який привід, щоб заявити про своє існування, активну діяльність та вчергове проголосити свої етнологічні погляди та політично-територіальні переконання. Ось їх перелік: Сойм Підкарпатської Русі – організація, очолювана православним священиком Московського патріархату, протоієреєм Димитрієм Сидором. Організація, що зве себе Соймом, вважає себе парламентом невизнаної республіки Підкарпатської Русі, регулярно проводить свої зібрання, на яких ухвалює рішення, які називає законами, що їх не бажає визнавати офіційний Київ, начебто, усупереч міжнародним нормам.
Поруч із Соймом, який, до речі, зареєстрований як асоціація, діють ще дві організації: Народна Рада та Народне об’єднання, статус яких до кінця не є зрозумілим, однак схоже на те, що це є, так би мовити, русинські кабінет міністрів та русинська партія, бо мають відповідно засідання і з’їзди.
Поруч з цими відносно великими організаціями на території Закарпаття, а також за його межами, діють численні клуби, культурно-освітні русинські товариства, громадські організації.
Основну мету своєї діяльності усі ці товариства не приховують і відкрито заявляють про те, що виступають за надання Закарпаттю статусу самоврядної території, при цьому уникаючи прямих уточнень про те, чи повинна бути ця самоврядна територія у складі України чи поза нею.
Поруч з цим, русинські організації почали розповсюджувати серед закарпатців так звані «легітимації», -- особисті громадянські документи, які по суті є русинськими паспортами. Пояснюють це необхідністю нового перепису русинів.
Русинський активіст Петро Гецко: «Якщо дізнаються, скільки вже отримали легітимацію. Ми це фактично робимо як перепис, щоб довести всім, що русинів не 10, і навіть не сто тисяч. І навіть не 800!" У відповідь на запитання, чи зможе Закарпаття прогодувати себе у разі гіпотетичного його від’єднання від України, русинські організації заявляють, що малоземельне і традиційно заробітчанське Закарпаття, лише на послугах може заробляти до 4 мільярдів євро на рік. На доказ своїх слів русини обіцяють наступного тижня оприлюднити економічну доктрину Закарпаття, де цю цифру, мовляв, буде обґрунтовано.
Що ж стосується того, чи є у самому Закарпатті опоненти ідеї політичного русинства та автономії регіону, то вони, безперечно, є.
Переважно, це науковці. Вони твердять, що «феномен русинства» у сенсі історичної, культурної, ментальної відмінності корінного етносу Закарпаття від, скажімо, мешканців центральної чи Східної України, є, але поруч з цим немає ніяких правових чи історичних підстав для від’єднання Закарпаття від України та проголошення його самоврядною територією.
Загалом, виглядає так, що політичне русинство на Закарпатті, натхненне прикладом Косова, справді намагається використати політично та економічну хитку ситуацію в Україні для того, щоб коли не втілити своїх ідеї про самоврядність та автономію Закарпаття, то, принаймні, популяризувати їх, таким чином посіявши ще більше сум’яття в умах своїх земляків.
Олександр Попович, Бі-Бі-Сі

 

 

 

ПАРЛАМЕНТАРНИ ИЗБОРИ'2006>>>

ПРЕЗИЗЕНТСКИ ИЗБОРИ'2004>>>