Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
  
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 



 

 

 

 

 



ВШАНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРОФ. МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА В БОЛГАРІЇ
Софія, 10 червня 2015.- Через десять днів, 20 червня, виповнюється 120 років з дня смерті М.П.Драгоманова. В Болгарії вшанування відомого українського вченого і політичного діяча, професора Софiйського унiверситету Михайла Петровича Драгоманова має свої традиції й історію.
З прибуттям в Софiю дипломатичної мiсiї Української Народної Республiки у 1918 роцi, українськi дипломати разом з болгарськими вченими у 1919 і 1920 роках органiзовували вшанування пам’ятi Драгоманова. Про це свiдчать документи у фондi болгарського вченого проф. Івана Шишманова.
У 1919 році українці влаштували урочисте покладання квітів на могилу Драгоманова і присвятили йому перше число неперіодичного видання "Украинско слово".
У 1920 роцi на бланку редакцiї газети "Украинско-български преглед" Іван Шишманов отримав запрошення приєднатися до покладання квiтiв на могилу Михайла Драгоманова. Інiцiативну групу очолили український дипломат Юлiан Налисник і болгарський вчений Нiкола Бакалов.
"Редакция
Украинско-български преглед                              София, 19 юни 1920 год.
София
улица 6 септемврий, 23
Уважаеми Господине,
В неделя 20 юни, деня на 25 годишнината от смъртта на известния украински деятель и професор от Софийския университет М.П.Драгоманов, негови почитатели и пребиваващи в София украинци, изпълнени от желанието да почетат паметта на покойния, ще се съберат в 11 часа на гробища /протестантското отделение/ за полагане венец на гроба му.
Като Ви известяваме това, ние оставаме уверени, че не ще откажете да се присъедините към това чествуване.
При входа на гробищата почитателите ще бъдат посрещани от особно лице.
За инициативната група: Налисник, Балабанов"

У листi вiд сьомого жовтня 1919 року секретар українського посольства Петро Сiкора звернувся до проф. Івана Шишманова з проханням спiвпрацювати з газетою "Украинско-български преглед".  Невдовзі Сiкора надіслав перший номер газети, який вийшов 18 жовтня 1919 року, щоби болгарський вчений висловив свою думку про його зміст.
21 червня 1920 року газета "Украинско-български преглед" свій номер присвятила М.Драгоманову. На сторiнках газети були опублiкованi статтi болгарських учених С.Младенова „Из историята на украинско-български отношения”, Н.Балабанова „Професор М.П.Драгоманов” і Ю.Трифонова „Спомен за професор М.Драгоманов”. Згадуючи свого наставника, Ю.Трифонов зауважив, що серед питань, яких iнодi торкався М.Драгоманов на лекцiях, на нього найбiльше враження справило питання "про слов’янську роз’єднанiсть, про що люблять говорити і в Болгарiї і в iнших слов’янських країнах. Як вiдомо, самi слов’яни дивляться на себе як на особливо незлагоджених і помiж ними стала звичайною думка, що незлагодженiсть є складовою їх племiнної особливостi. Драгоманов по праву виступав проти цiєї думки і пiдкреслював, що причиною роз’єднання слов’ян є не якась племiнна особливiсть, а те, що вони пiзнiше почали жити iсторичним життям.
Нiяка племiнна особливiсть не заважає слов’янам бути злагодженими, і якщо вони не  такі – причини потрібно шукати в iсторичних умовах і в складності інтересів, а не в їх природі. Ця думка Драгоманова заслуговує на увагу й у  сьогоднішні "лукаві дні" для слов’янських народiв”. Ю.Трифонов написав цi рядки 95 рокiв тому - на початку ХХ ст., однак і сьогодні, на початку ХХІ століття, М.Драгоманов залишається як нiколи і сучасним, і актуальним в "лукаві дні" для слов’янських народiв і, особливо, українського народу, якому присвятив свою політичну і наукову діяльність.
Іван Шишманов називав українського вченого "найпослiдовнiшим iдеологом українства”. В iнтерв’ю львiвськiй газетi "Дiло” І.Шишманов звернув увагу на те, що перед вiд’їздом до Києва (де вiн мав очолити дипломатичну мiсiю Болгарського Князiвства) цар Фердiнанд пригадав йому, що М.Драгоманов "нiколи не забував вказувати болгарським полiтикам на самостiйнiсть українського народу і вiдрубнiсть його вiд московського та заповiдав неминучiсть повстання української держави”.
Тiснi стосунки з І.Шишмановим пiдтримувала українська емiграцiя в Чехiї. Листом вiд 23 липня 1925 року українськi студенти чеських вищих навчальних закладiв звернулися до І.Шишманова з проханням посприяти у видачi болгарських вiз з тим, щоб "в 30-лiття смерти Великого Українця Михайла Драгоманова положити вiнець на його могилу вiд Українцiв в Чехословаччинi”.
На початку 1921 року в Софiю прибув представник УНР на Балканах Василь Филонович, з ініціативи якого в Болгарiї почали створюватися українськi емiгрантськi органiзацiї, серед них – "Культурно-освiтнiй гурток iменi М.Драгоманова в Болгарiї”. Українськi емiгранти доглядали за могилою М.Драгоманова, а В.Филонович, у зв’язку з 30-ми роковинами з дня смерті М.Драгоманова, підняв питання про встановлення надгробка. В.Филонович звернувся до "драгоманівців” з пропозицією скласти комiтет, який би зайнявся питанням постановки пам’ятника. Такий комiтет був створений з членiв гуртка у 1925 р. До складу "Комітету будови пам’ятника на могилі М.Драгоманова” увiйшли голова - Б.Цибульський, члени - Ів.Вонарха-Варнак, Ів.Маслюк, П.Романюк, Ів.Коршун. 5 травня 1926 року до складу комiтету ввели українського скульптора Михайла Паращука.
Пам’ятник М.Драгоманову був встановлений 22 травня 1927 року на зiбранi кошти українськими емігрантами Чехії і Болгарії (в основному кошти збирали в Софії, серед гурткiвцiв, якi працювали на тартаку Балабанова в с.Кочериново та на копальнi Перник).
Колишнi учнi і слухачi професора М.Драгоманова утворили iнiцiативну групу й вирiшили 22 травня 1927 року в повному складi взяти участь в церемонiї по встановленню пам’ятника улюбленому професорові. Домовилися, що представник від групи виголосить коротеньку промову і покладе вінок на могилу вченого. Запрошення отримав і професор Йордан Іванов – один з перших студентів М.Драгоманова.
У 1931 році було висловлене побажання, щоб на могилі М.Драгованова був установлений скульптурний портрет ученого. Реалiзувати задум взявся М.Паращук – автор пам’ятника М.Драгоманову. Одночасно був утворений „КОМIТЕТ по посвяченню пам’ятника Проф. МИХАЙЛОВI ДРАГОМАНОВУ у Софiї”, який 14 липня 1932 року повiдомив: "З нагоди 38-ої рiчницi смерти великого Українського патрiота і вченого професора МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА його прихильники та учнi у Софiї, у якiй вiн провiв останнi роки Свого життя як професор Унiверситету, Українсько-Болгарське Т-во і всi українськi органiзацiї у Болгарії влаштовують Свято в його пам’ять”. 30 жовтня 1932 року Свято розпочалося урочистою академiєю в Болгарській академiї наук, на якій виступили проф. М.Арнаудов вiд iменi болгарських учених, О.Шульгин – вiд уряду УНР в екзилi, М.Паращук - вiд української громади в Болгарії. Пiсля академії вiдбулося урочисте освячення пам’ятника на могилi М.Драгоманова.
Традицiйно українськi емiгранти приходили вшанувати М.Драгоманова в українському нацiональному вбраннi. У 20-30-х роках ХХ ст. на могилi М.Драгоманова звучали "Ще не вмерла Україна”, "Заповiт” та iншi українськi пісні.
У фондi українського скульптора Михайла Паращука зберiгається багато документальних матерiалiв, якi висвiтлюють цi події. У повоєннi роки проф. М.Паращук продовжував дбати про пам’ять і вшанування М.Драгоманова. М.Паращук розшукав П.Скопакова - учня українського вченого, який присвятив до 60-х роковин смертi проф. М.Драгоманова статтю "Голямата рол на Михаил Петрович Драгоманов при културно-просветното възраждане на България”. У 1958 роцi, в журналi "Славяни” П.Скопаков опублiкував статтю "Украинският етнограф М.П.Драгоманов”.
Новiтня українська дiаспора, яка почала формуватися в Болгарії в середині 90-х рокiв ХХ ст. та на початку ХХІ ст., продовжила традицiї своїх попередникiв.
У червні 1995 р. вперше через десятиліття комунізму біля могили Драгоманова зібралися українці, болгари – друзі України, представники молодої Української держави - українські дипломати. Зі словом виступила доцент Лідія Терзійська та перший секретар посольства Віталій Москаленко. Посол Олександр Воробйов поклав вінок на могилу вченого.
Відтоді щороку українська дiаспора в Софiї разом з представниками посольства України в Республіці Болгарія, викладачами та студентами Софiйського унiверситету, вченими Болгарської академiї наук, болгарською iнтелiгенцiєю та друзями України покладають квiти до могили генiального українського вченого і мислителя Михайла Петровича Драгоманова.
Антоніна Якімова







 

 

   


УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В БОЛГАРІЇ>>>

УКРАИНСКА ДИАСПОРА В БЪЛГАРИЯ
>>>

ТАРАС
ШЕВЧЕНКО В СОФIЇ