Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
  
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 



 

 

 

 

 



МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ: НЕ ВІРТЕ СИЛЬНІШИМ ДЕРЖАВАМ-СУСІДАМ
Пiклуватися про економiчний добробут своїх народiв, закликав великий українець

Софія, 31 березня 2014.- Михайло Драгоманов (1841-1895) - відомий український вчений і полiтик, виявляв постiйну зацiкавленiсть до становища слов’ян на Балканському півострові. Науковi і суспiльно-полiтичнi iнтереси Драгоманова, що стосувалися Балкан і слов’янського питання, сприяли його знайомству з Болгарiєю задовго до його прибуття в Софiю у 1889 р. на кафедру загальної iсторiї в новостворену Вищу школу – перший вищий навчальний заклад країни. Ще до приїзду в Болгарiю Драгоманов був особисто знайомий з такими вiдомими болгарськими громадськими і полiтичними дiячами, як Любен Каравелов, Захарі Стоянов, Дімітр Різов, полiтичними емiгрантами, що проживали в Болгарiї - В.Дебагорій-Мокрієвичем, Г.Беламазом, К.Юр’євим, болгарськими студентами, що навчалися в Женевському університеті – Н.Добревим, Н.Габровським, І.А.Георговим, І.Шишмановим та іншими.
Захарі Стоянов і Дімітр Різов видавали в Софiї газету "Независимост" і запросили Михайла Драгоманова до спiвпрацi в своєму друкованому органi. В Болгарському історичному архіві збереглось листування Михайла Драгоманова з Дімітром Різовим -  вiдомим болгарським публіцистом, дипломатом і державним діячем. Хронологічно листування охоплює період з 1886 до1888 рік. Драгоманов перебував в у цей час в емiграцiї в Женевi.
Листи Михайла Драгоманова до Різова у перекладі болгарською мовою вийшли в Софії у 2005 р. у книзі "Михайло Драгоманов. Духовност и свобода. Избрани статии, дневник и писма на учения" (укладання та переклад - Пенка Кинева), присвяченій 110-м роковинам з дня смерті видатного вченого.
У листi вiд 20 лютого 1886 р. Драгоманов подякував редакторам Захарі Стоянову і Дімітру Різову за запрошення і висловив бажання "написать параллель отношеній Московіи к Украіне и Россіи к Болгаріи" (листування велося росiйською мовою). В наступному листi (вiд 5 квітня 1886 р.) Драгоманов зробив уточнення, що хотiв би написати для газети статтю "Паралель положения Украины ХVІІ ст. и Болгарии ХІХ ст. по отношению к Москве-России".
Одночасно Дімітр Різов звернувся до українця, як досвідченого полiтика, за порадою - що слід робити болгарам у їхній ситуації. Болгарiя здобула свою незалежність у 1878 р. і болгарських полiтиків хвилювало питання розбудови молодої держави. Драгоманов виклав свої думки в листi до Різова вiд 28 червня 1887 р., зауваживши, що Різов полегшив йому вiдповiдь пропозицією "дати пораду на основі досвіду, який мала наша Україна, перебуваючи колись в такій же ситуації, як тепер Болгарія". Далі Драгоманов написав наступне: "Опыт Украины научает, что надо:
1) одинаково не верить сильнейшим государственным соседям: для Украины когда-то Польше, Московии и Турко-Татарии, - теперь для Вас: России, Австрии и Турции, - и что надо главным образом заботиться об увеличении своих сил: просвещения, богатства, лучших учреждений;
2) что не надо отдавать предпочтение внешней политике, хотя бы имеющей высокую цель – национального единства, перед внутренней, т.е. устроением уже освобожденных земель;
3) что надо заботиться особенно о том, чтобы массы народа в этих последних землях были довольны своим положением, особенно экономическим, и не переносили своих надежд на далекого царя-благодетеля, которого склонны идеализировать эти массы" [4].
Михайло Драгоманов зазначив, що цi поради давав болгарам ще у 1875 р. у Вiднi. У цьому ж листi вчений і полiтик висловився за адмiнiстративне самоуправлiння країни.
Драгоманов продовжив підняту тему у листi вiд 20 лютого 1886 р. і заявив, що коли б вiн був болгарином, то "дбав би про покращення внутрiшнiх справ країни, - а також, звичайно, й про те, щоб вона, вирвавшись з рук Росiї, не попала і в австрійські". Українець вважав, що "бiда Болгарії полягає в тому, що вона не залежить вiд себе самої".
У наступному листi Михайло Драгоманов знову пiдкреслив, що "кожна країна потребує перш за все благоустрою" і висловився про роль опозицiї: якщо вона виступає проти всього й не пропонує програму заходiв по управлiнню державою, то користi вiд неї нiякої. Щодо полiтичних партiй, то український вчений зауважив, що було б добре, якби вони вирiзнялися за своїми полiтичними принципами. А програми полiтичних партiй складалися на парламентарний перiод, щоб можна було пiсля того, як буде виконана одна програма, складати наступну.
У листах до Івана Шишманова - вiдомого болгарського вченого, дипломата і державного діяча, Драгоманов також висловлював свої думки про полiтичний устрiй суспiльства: "Для правильного развития народам надо иметь или государственную независимость или высокое образование! – Трудно это, скажете Вы, особенно ввиду того, что независимость нужна и для организации образования! – Совершенно верно! – От того Ваши болгары, все в сумме м.б. и даже нас, скорее нас обгонят во всех отношиниях" (лист вiд 21 березня 1889 р.).
У бесiдах з Іваном .Шишмановим глибокий полiтик Михайло Драгоманов висловлював мiркування, якi змушували болгарского вченого не раз повторювати, що "у багатьох випадках великий українець був пророком".
Постулати Михайла Драгоманова, що стосувалися розбудови молодої Болгарської держави наприкiнцi ХІХ ст., не втратили актуальностi й на початку ХХІ ст., і, як не дивно, для самої ж України, яка прагне вибудувати свою незалежність, а саме:
не вiрити сильнiшим державам-сусiдам;
вiддавати перевагу внутрiшнiй полiтицi;
пiклуватися про економiчний добробут своїх народiв;
вводити адмiнiстративне самоуправлiння;
опозицiя повинна пропонувати програму заходiв по управлiнню державою;
полiтичні партiї повинні вирiзнятися за своїми полiтичними принципами;
полiтичні партiї повинні складати реальнi полiтичні програми;
боротися за державну незалежнiсть.
Антоніна Якімова, виконавчий директор Спілки українських організацій в Болгарії "Мати Україна"

На світлині (автор - Василь Жуківський): Могила Михайла Драгомана на Центральному софійському цвинтарі. Поряд - могила відомого українського скульптора Михайла Парашука (1878-1963), зокрема, одного з авторів пам'ятника Адама Міцкевича у Львові і лідера української діаспори у Болгарії у 20-30-ті роки ХХ ст.







 

 

   


УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В БОЛГАРІЇ>>>

УКРАИНСКА ДИАСПОРА В БЪЛГАРИЯ
>>>

ТАРАС
ШЕВЧЕНКО В СОФIЇ