Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
  
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 



 

 

 

 

 



ЗВIТ ПРО РОБОТУ V ВСЕСВІТНЬОГО ФОРУМУ УКРАЇНЦІВ
Софія, 30 серпня 2011.- V Всесвітній Форум Українців мав розпочатися 19 серпня 2011 р. та тривати до 21 серпня в Києві. З Болгарії цього разу мав бути тільки один делегат – голова молодіжного товариства при фундації "Мати Україна" Красімір Панковський.
Отже, починаємо оповідь про цей цікавий та плідний форум.
18 серпня літаком з Софії я вирушив до Києва. В Борисполі одночасно прилетів літак і з Будапешту, в якому були наші друзі – делегація з Сербії та Угорщини - голова Конференції Українських Молодечих Організацій Мирослав Гочак з Сербії, голова Європейського Конгресу Українців пані Ярослава Хортяні з Будапешту. Дуже приємно було бачити друзів, які добре знають українську діаспору в Болгарії та вже були нашими гостями.
З летовища нас машиною привезли в готель "Дніпро", що в центрі Києва. Напроти готелю знаходиться Український Дім – саме в ньому мала проходити значна частина заходів Форуму.
В готелі нас зустріли організатори, від яких дістаємо інформацію стосовно харчування та програми форуму. Перший день – час познайомитися з іншими делегатами та гостями форуму. Всього делегатів 300 – 100 із східної діаспори, 100 – із західної, 100 – з України. Наша делегація вважалася представником західної діаспори незалежно від стереотипів, що Болгарія є частина Східної Європи. Форум – всесвітній, тобто схід вважається на сході від України. Організатори форуму – Українська Всесвітня Координаційна Рада та Міністерство культури України. Окрім них, цього разу організаційна допомога ще прийшла від наших добрих знайомих – громадської організації Молодий Народний Рух (МНР). МНР готувався ще й до іншого заходу на вищому рівні – одразу після закінчення Всесвітнього Форуму мав початися Форум Української молоді діаспори "Київ 2011". У 2010 р. Болгарія також була господарем цього серйозного молодіжного заходу – "Болгарія 2010". З нетерпінням очікувалося, як представиться Україна, тим паче що цього року молодіжний форум був фінансований українською державою.
19 серпня V Всесвітній Форум було офіційно відкрито. Відкриття форуму відбулося в будинку Національної опери України ім.Тараса Шевченко. Форум оголосив відкритим вступним словом поет та голова УВКР Дмитро Павличко. Учасників форуму привітав Патріарх УПЦ КП Філарет.
Очікуваний виступ Президента України Віктора Януковича не відбувся. Пан Президент відмовився приїхати та привітати учасників. Він виправдався справами через Міністра закордонних справ Констянтина Грищенка. Під час виступу пана Грищенка двоє провокаторів вигукували "Ганьба", що дало привід мас-медіа написати пізніше наступне: "Діаспора не прийняла владу України". Насправді всі присутні в залі бачили, що це була організована провокація, а діаспора подолала багато кілометрів, аби висловити свою думку у цивілізований спосіб.
На відкритті ще виступали: голова Світового Конгресу Українців Євген Чолій, голова Європейського Конгресу Українців Ярослава Хортяні, Мирослав Гочак – голова КУМО, Михайло Ратушний – заступник голови УВКР та інші.
Після офіційного відкриття для всіх учасників був представлений концерт української творчості та мистецтва – в основному це були представники діаспори та відомі гурти та виконавці України.
20 серпня почалася робота Форуму в Українському Домі.  В планах робочого дня входили виступи делегатів та робота в секціях. Делегат з Болгарії Красімір Панковський був обраний членом лічильної комісії та був частиною Молодіжної секції під керівництвом пана Івана Крулька. Хоча і виступити вдалося тільки в молодіжній секції, про Болгарію було постійно чути, було показано, що діаспора в Болгарії досі активна та має майбутнє.
Під час роботи молодіжної секції делегати схвалили наступні ідеї:
– Здійснювати внутрішню та зовнішню політику відповідно до національних інтересів України;
– Активізувати співпрацю з українською діаспорою;
– Створити центральний орган виконавчої влади з питань закордонного українства;
– Розробити й ухвалити загальнодержавну програму повернення та адаптації закордонних українців в Україну.
Також Форум загострив свою увагу на справах українців східної діаспори, а ситуація, що склалася навколо найбільшої діаспори українців – українців Росії, була одним з основних питань делегатів.
Питання окремого органу, якій би відав справами діаспори, було важливим для всіх учасників, тому така резолюція звучала у всіх секціях і, звичайно, знайшла своє місце в загальних резолюціях Форуму.
21 серпня почався останній робочий день. Насамперед треба було закінчити плідну вчорашню роботу, тому делегати схвалили рішення та резолюції Форуму. Звичайно, без зауважень не обійшлося, але конструктивна критика завжди дає свої позитивні плоди.
Врешті-решт, резолюції були схвалені майже одноголосно і учасники перейшли до наступної відповідальної роботи, а саме - обрання голови Української Всесвітньої Координаційної Ради. З двох кандидатів – Михайла Ратушного та Мирослави Роздольської, більшість вирішила, що пан Ратушний, якій до того обіймав посаду заступника голови УВКР, більш достойний посісти в це крісло. Після обрання нового голови символічно був внесений в зал 6-метровий вишитий рушник, який мав додати наснаги новому голові УВКР.
Наприкінці Форуму звучали вітальні слова почесних гостей – заступника голови обласного краю Воєводина в Сербії, адвоката підсудного 93-річного Івана Дем’янюка пана Ульриха з Німеччини, пані Терези Знаковської де Санчес з Парагваю, яка змогла доторкнутися до сердець учасників простим вітальним словом, що закінчилося трохи несподівано: "Ми любимо Україну, ми любимо Тараса Шевченка, ми любимо Голодомор, ми любимо вас. Слава Україна! Слава Парагвай!“
Форум закінчився. Можна було підбити підсумки. З одного боку, нас, українців, багато, ми - сила, що може гори перевертати, коли ми єдині; а з іншого, нас завжди намагалися розділити – на лівобережних та правобережних, на автохтонних та діаспору, але ми маємо не забувати наше коріння та пишатися ним, тоді ми будемо самодостатнім і гордим народом.
Для нас, українців Болгарії, висновки такі: у нас є потенціал, бо нас не менше, ніж, наприклад, українців Сербії чи Угорщини, де живе сильна та активна діаспора, ми зробили чимало за останні 10-12 років, але, звичайно, основна робота – попереду.
На мій погляд, перед нами стоять наступні завдання:
- Об’єднання усіх українських організацій Болгарії в одну асоціацію та членство цієї асоціації у Світовому Конгресі Українців;
- Придбання робочого приміщення для української діаспори та переїзд Українського культурно-інформаційного центру при Посольстві України в це приміщення;
- Плідна робота молодіжного товариства БУКИ, бо молодь – майбутнє нашої діаспори.
- Питання об’єднання всіх українців в Болгарії та виховування свідомості в них – а що більше об’єднує і виховує, ніж - ЦЕРКВА?

Тут я закликаю всіх об’єднатися та скерувати свої зусилля на спорудження української церкви в Софії. У цьому разі ми зможемо сказати, що українці Болгарії та українські організації тут мають майбутнє!
Красімір Панковський, делегат від Болгарії на V Всесвітньому форумі українців
Софія – Київ - Софія

 



   

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В БОЛГАРІЇ>>>

УКРАИНСКА ДИАСПОРА В БЪЛГАРИЯ
>>>

КРАСІМІР ПАНКОВСЬКИЙ: ЗА П’ЯТЬ РОКІВ МИ ЗРОБИЛИ ЧИМАЛО. У СОФІЇ УЖЕ Є ПАМ’ЯТНИК ШЕВЧЕНКА!
Він представлятиме діаспору Болгарії на V Всесвітньму форумі українців
Iнтерв’ю з Красіміром Панковським читати ТУТ


ІV ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ УКРАЇНЦІВ - репортаж, виступи, інтерв'ю, огляд мас-медіа, фоторепортаж, враження
>>>

ТАРАС
ШЕВЧЕНКО В СОФIЇ