Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
  
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 



 

 

 

 

 



УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА В БОЛГАРІЇ – 2006-2011 рр.
Звіт, представлений на V Всесвітньому форумі українців – Київ 19-21 серпня 2011 р.

Після lV Всесвітнього форуму українців у 2006 р. наша делегація повернулася до Болгарії з наступним п’ятирічним завданням з п’яти пунктів:
1.добитися, щоби парламент Болгарії визнав Голодомор актом геноциду;
2.добитися, щоби у Софії відкрили Український культурно-інформаційний центр;
3.добитися, щоби в Болгарії на кабельному ТБ було українське телебачення;
4.добитися, щоби усі українські організації Болгарії об'єдналися в Асоціацію;
5. долучитися до спорудження пам'ятника Шевченка у Софії.
У разі виконання цих п’яти пунктів ми вважали б, що діаспора України внесла ваговий внесок в українську справу і світове українство й нам не було б соромно через п'ять років, тобто, у 2011 р., звітувати у Києві.
Виконали ми не все – дещо з об’єктивних причин, дещо із суб’єктивних.
Що ми виконали? Виконали ми або за нашим сприянням було виконано три пункти.
Почнемо, здається, з найголовнішого.
Перше. У центрі Софії є пам’ятник Тараса Шевченка – великий, високий, з бронзи. Він постав ще у 2009 р. Гроші збирали й ми, і посольство. Останнє знайшло і дуже серйозного спонсора – кіровоградську фірму "Радій". Щедрим спонсором був і український бізнесмен Євген Юревич, який проживає у Софії. Скульптором був відомий митець киянин Iгор Гречаник. Але наразі пам’ятник офіційно ще не відкрили, хоча ми там зустрічаємося і покладаємо квіти. Чекаємо високого візиту з України – президента. Одне слово, Софія стала в ряд із понад 100 країн світу, де є пам’ятник Кобзаря.
Друге. У Софії, у приміщенні посольства, відкрився культурно-інформаційний центр. Звичайно, бажано, щоби такий центр існував окремо і то в центрі столиці. Але наразі саме такі можливості має Українська держава, а діаспора неспроможна утримувати окреме приміщення, не кажучи уже про дім. Попри це, у цьому центрі ми проводимо усі наші заходи – йдеться про традиційні Драгоманівські студії (кожної осені, уже відбулося п’ять; як відомо Михайло Драгоманов похований у Софії), святкування Різдва, різноманітні виставки, зустрічі з різних приводів. Там працює Українська недільна школа. Там проходила і Перша конференція молодіжних організацій української діаспори Європи. Тоді в Софії зібралося 25 представників з десяти країн, зокрема, це – Україна, Болгарія, Естонія, Сербія, Вірменія, Росія, Боснія та Герцеговина, Угорщина й Словаччина.
У 2008 р. уряд Юлії Тимошенко виділив на нашу діаспору кошти, на які ми придбали оргтехніку для Української недільної школи та осередків діаспори у Софії, Добрічі, Бургасі, Варні, Сілістрі. На ці кошти ми купили й фітнес устаткування і в одному із приміщень центру організували фітнес. Але, напевно, найголовніше, на що пішли державні кошти – це відновлення та упорядкування могил Михайла Драгоманова та Михайла Паращука – відомого українського скульптора, яких у 20-30-ті роки ХХ ст. був одним із лідерів діаспори в Болгарії. Тут лишень зазначимо, що вандали украли з могил цих відомих українців бронзові скульптури. Ми наразі їх відновили, але не в бронзі, а в граніті.
Наприкінці 2010 р. на кошти Української держави ми разом із посольством організували Дні українського кіно і показали п’ять фільмів – про Богдана Хмельницького, про Голодомор, про Чорнобиль, "Тіні забутих предків" та "За двома зайцями".
На ці кошти ми видали збірники "Драгоманівські студії", а також книжку "Українці в Болгарії: філософія історичного буття".
Третє. Українське телебачення. Через кабельні мережі його уже можна дивитися у великих містах та курортах Болгарії. Його дивиться й наш дуаєн – Сергій Юзефович, якому зараз 95 років. Він є членом ОУН (Мельника) і у роки Другої світової війни був секретарем Українського культурного об’єднання (УКО). Щоправда, ви знаєте про стан свободи слова в Україні і інформація, яка надходить до нас через телебачення, сприймається неоднозначно. Пану Сергію, приміром, "Iнтер" не подобається, каже, мало української мови.
Це те, що ми зробили у співпраці із посольством – пам’ятник Шевченка, культурно-інформаційний центр, українське телебачення.
Що ми не зробили?
Перше. Нам не вдалося добитися того, щоби парламент Болгарії визнав Голодомор геноцидом українського народу. До 2009 р. при владі у Болгарії була лівиця, яка апріорі є проросійськи налаштованою, і годі було сподіватися на якусь іншу позицію, відмінну від позиції Кремля. Зараз уже другий рік при владі перебуває право-центристська партія, з якою можна було в співпрацювати, але з приходом до влади команди Віктора Януковича позиція офіційного Києва змінилася. Тому наразі ми нічого не можемо вимагати від Софії. Хоча й працюємо. У нашому центрі проходила виставка картин, присвячена пам’яті жертв Голодомору (художник – Йона Тукусер з Одеської області). У Дні українського кіно, що торік проходив у Софії, а зараз проходитиме й у Пловдіві, ми показали болгарам фільм про Голодомор – "Голод 33" за повістю Василя Барка.
Друге. Нам не вдалося оформити юридично створення Асоціації  українських організацій Болгарії, але рішення про її заснування вже є. Зараз в Болгарії є п’ять юридично зареєстрованих організацій українців – "Мати Україна" (Софія), "Діаспора-Україна" (Бургас), "Добруджа-Україна" (Добріч), "Черноморіє" (Варна), "Український дім" (Сілістра) та Об’єднання болгарсько-української дружби і співпраці (Софія). За останнім переписом, який відбувся у березні цього року, в Болгарії проживає 4853 українці, з яких 1789 є болгарськими громадянами, а 3064 – громадянами України, тобто наша діаспора нараховує приблизно 5 тис. Вона така сама, як у Сербії чи Угорщині, але, на відміну від них, дуже різна і необ’єднана. Майже немає зв’язку між діаспорою 30-х років ХХ ст. і післявоєнною хвилею еміграції. Хоча перспективу ми маємо. Два роки тому при товаристві "Мати Україна" організувалося молодіжне відділення "БуКи". Саме воно було ініціатором і успішно провело, як уже згадувалося, Першу конференцію молодіжних організацій української діаспори Європи
Переважна більшість тутешнього українства – це інтелігенція. На даному етапі соціально-економічної трансформації болгарського суспільства українська діаспора перебуває у скрутному матеріальному становищі. На превеликий жаль, в Болгарії немає представників великого українського бізнесу, яких можна було б фінансово залучати як до допомоги окремим українцям, так і до вирішення деяких питань болгарського українства взагалі.
Підсумовуючи, зазначимо:
нам вдалося наступне – пам’ятник Шевченка, культурно-інформаційний центр, де ми організовуємо усі наші заходи, українське телебачення;
нам не вдалося – добитися визнання Голодомору геноцидом і об’єднати діаспору в єдину потужну організацію.
Тому, нам є над чим працювати і ми працюватимемо.

Олена Коцева, голова фундації (товариства) "Мати – Україна" (Софія)

 



   

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В БОЛГАРІЇ>>>

УКРАИНСКА ДИАСПОРА В БЪЛГАРИЯ
>>>

ІV ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ УКРАЇНЦІВ - репортаж, виступи, інтерв'ю, огляд мас-медіа, фоторепортаж, враження>>>

ТАРАС
ШЕВЧЕНКО В СОФIЇ