Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
BOL.BG
 
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

СТАН УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ (ЗАКОРДОННИХ УКРАЇНЦІВ) В БОЛГАРІЇ
Звіт підготовлений для ІV Всесвітнього форуму українців та Річної наради Світового конгресу українців
Софія, 01 серпня 2006.- Насамперед, трохи історії. Появу української діаспори в Болгарії, очевидно, необхідно пов’язувати з відомим українським вченим та громадським діячем Михайлом Драгомановим. Він приїхав до Софії у 1889 р. на запрошення болгарського міністра освіти й викладав новітню історії у Вищій школі (нині – Софійський університет „Клімент Охрідський”). Ще раніше на постійне місце проживання в Болгарію переїхала дочка Драгоманова – Лідія, яка одружилася з Іваном Шишмановим – учнем Драгоманова, професором, першим болгарським славістом та україністом. До речі, у 1918 р., коли Болгарія визнала УНР, проф. Шишманов був послом Болгарії в Києві. У 1943 р. його син – Дімітр Шишманов, був міністром закордонних справ Болгарії. У 1945 р. комуністична влада його розстріляли за вироком так званого Народного суду як „ворога народу” (демократична влада реабілітувала його у 1996 р.). У 1895 р. в Софії на запрошення сім’ї Драгоманових та Шішманових гостювала Леся Українка. Із джерел, що збереглися до наших днів в архівах Болгарії, можна зробити висновок, що тогочасні яскраві представники українства в Болгарії активно пропагували історію та культуру українського народу. У 1995 р. посольство України в Болгарії упорядкувало могилу Михайла Драгоманова, наші дипломати регулярно її відвідують.
Наступна хвиля українців прибула до Болгарії після жовтневої революції в Росії 1917 р. і громадянської війни на теренах України. Якщо першу хвилю, так би мовити, еміграції тут представляла невелика група українських інтелектуалів, то друга хвиля була значно чисельнішою. За деякими даними, йдеться про понад 2 тис. осіб щирих українців, а якщо говорити й про російськомовних вихідців з України – то значно більше. Щоправда, останні зараховували себе до так званої білоеміграції й українські організації, які заснували тут у 20-30-ті роки ХХ ст. і які існували до 1945 р., не підтримували з нею контактів. Серед кількох українських осередків того часу виокремлюється організація „Українська громада”, одним з лідерів якої був відомий український скульптор Михайло Паращук (учень Огюста Родена, один з авторів пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові). Паращука тут деякі архітектори називають батьком болгарської архітектурної скульптури. У 1934 р. українці на чолі з Паращуком влаштували перепоховання Михайла Драгоманова, установили пам’ятник. У 1963 р. Михайла Паращука поховали поряд з Драгомановим. До речі, наприкінці 90-х років ХХ ст. за сприянням українського посольства та діаспори могилу Драгоманова та Паращука було впорядковано, а на могилі Паращука встановлено пам'ятник роботи відомого сучасного болгарського скульптора Вежді Рашидова. Восени 2005 р. могилу цих двох великих українців наше посольство знову упорядкувало.
Останньою активною організацією українців в Болгарії було Українське культурне об’єднання (УКО). У 1944 р. його лідерів арештували і відправили до Москви. Їх подальша доля невідома. Врятувався, хоча й відбував покарання в тутешній концтаборах, лишень Сергій Юзефович – секретар УКО. Він народився в 1915 р. в Україні, у роки Другої світової війни воював у польській армії і прибув до Болгарії у 1943 р. Зараз пан Юзефович мешкає у м.Велико-Тирново і є дуа’єном української діаспори.
У комуністичну добу до Болгарії почала прибувати третя хвиля української еміграції. Умовно її можна назвати „шлюбною”, тому що основною причиною приїзду був шлюб з болгарським громадянином. В той час, як відомо, болгари вчилися й працювали в Україні. Ця еміграцію була переважно російськомовною і після розпаду СРСР у 1991 р. більшість її представників набула громадянство Росії та болгарське громадянство. Однією з причин того, що вихідці з України не стали громадянами незалежної України у 1991 р. полягає в тому, що українське посольство тут почало працювати лишень у травні 1993 р.
За деякими даними, у 1991 р. вихідців з України тут було 5-6 тис. Станом на 2001 р., коли відбувся національний перепис населення, в Болгарії українцями себе визнали 2489 болгарських громадян (росіян тут – понад 15 тис.). За законодавством Болгарії, саме вони і є українською діаспорою (або меншиною) і їх організація має право бути членом Національної ради з етнічних та демографічних питань при Раді Міністрів і може претендувати на державне фінансування своєї діяльності.
Станом на березень 2005 р., на консульському обліку в Посольстві України в Софії та Генеральному консульству і Варні перебуває загалом 2500 осіб. Якщо врахувати українських громадян, які з певних причин наразі не перебувають на консульському обліку (скажімо, студенти з України болгарського походження, які навчаються у тутешніх вузах), то українська громада тут складає приблизно стільки, скільки зазначалося вище – 5-6 тис. осіб.
Переважна більшість тутешнього українства – це інтелігенція. На даному етапі соціально-економічної трансформації болгарського суспільства українська діаспора перебуває у скрутному матеріальному становищі, власне, як більшість тутешнього люду. Деяким українцям наше посольство надає фінансову допомогу (у 2003 р. по $80 отримали вісім осіб, у 2006 р. – одна особа, дуаєн діаспори Сергій Юзефович). На превеликий жаль, в Болгарії немає представників великого українського бізнесу, яких можна було фінансово залучати як до допомоги окремим українцям, так і до вирішення деяких питань болгарського українства взагалі.
Основними осередками української діаспори в Болгарії є великі міста – Софія, Варна, Бургас, Добрич. Станом на 1 березня 2005 р., в Болгарії суд зареєстрував наступні організації українців:
- Болгарсько-українська фундація „Мати-Україна”, м.Софія. Рік заснування – 1999 р. Голова – Ірина Сардарева (громадянка України), виконавчий директор – Олена Коцева (громадянка України). Адреса: м.Софія, вул."Владайска", 44, тел.8526620; E-mail: olenakocsof@abv.bg;
- Болгаро-українське товариство „Черноморіє”, м.Варна. Рік заснування – 2000 р. Голова – Тетяна Ботева. Адреса: м.Варна-9010, вул."Разлог", №2, вх.8, кв.129, тел.(+359 52) 881641, факс 605041;
- Товариство „Діаспора-Україна”, м.Бургас. Рік заснування – 2003 р. Голова – Мар’ян Горбань (громадянин України), заступник голови – Алла Раєнко. Адреса: м.Бургас-8000, ж.к."Възраждане", бл.10, вх.3, ет.4, тел.(+359 56) 31864, GSM 0888009990;
- Українсько-болгарське товариство „Черноморіє”, м.Варна. Голова – Наталія Голуб. Рік заснування – 2004 р. Адреса: м.Варна, вул.”Пірот”, №8А, пов.3;
- Фундація „Світ для дітей”, м.Варна. Рік заснування – 2004 р. Голова – Елеонора Стародубцева. Тел. (052) 6993995.
- Товариство „Добруджа-Україна”, м.Добрич. Рік заснування – 2004 р. Голова – Галина Мітева, заступники голови – Тетяна Велікова й Олена Дімітрова. Адреса: м.Добріч-9300, вул.”Хаджі Дімітр”, №6, тел.(058) 45672, 45913; GSM 088 8908396; E-mail: vegatursbg@mail.ru.

- Товариство "Український дім", м.Сілістра. Рік заснування – 2004 р. Голова – Тамара Коларова. Адреса: м.Сілістра-7500, бул."Македонія", №173, кв.5., тел.(+359 86) 830543; E-mail: ukrdim_ss@bitex.bg.
Софійська фундація „Мати-Україна” є членом Європейського конгресу українців і готується стати членом Світового конгресу українців. Наразі лідери цієї організації ведуть переговори з решта українськими осередками, щоби представляти їх інтереси у вищезазначених організаціях світового українства шляхом об'єднання в Асоціацію українських товариств в Болгарії (АУТБ).
Наприкінці 2003 р. в Софії було засновано Асоціацію випускників українських вузів. Її головою є Єміл Бенатов – випускник Львівської політехніки, нині – один з провідних експертів Болгарії у сфері патентів та авторського права (Болгарія, м.Софія – 1113, вул.„Люлякова градина”, бл.36, тел.+369 2 9733610; 9712799; fax +359 2 9733603, E-mail: benatov@einet.bg).
Наразі жодна із вищезазначених українських організацій не є членом Національної ради з етнічних та демографічних питань при Раді Міністрів Болгарії, бо їх лідери не є болгарськими громадянами, а емігрантами з постійним місце проживанням в Болгарії. Водночас, більшість болгарських громадян українського походження є зросійщеними, української мови не знає або володіє незадовільно, у спілкуванні з ними відчувається ностальгія за СРСР (це показали й результати українських президентських 2004 р. та парламентських 2006 р. виборів – поразка національно-демократичних формацій). Вони не схильні брати активну участь у діяльності українських осередків. Стверджується також, що, оскільки вони не є щирими українцями, не варто й висувати їх на керівні посади у зазначених організаціях. Разом з тим, серед українства в Болгарії бракує українців з українською ментальністю і знанням мови. Очевидно, має пройти час, потрібна щоденна копітка робота з метою перевиховання частини діаспори на засадах Української державності і патріотизму.
Що стосується політичних, соціальних, освітніх, культурних, мовних, інформаційних потреб болгарського українства, то стан справ є наступним.
У тутешній політиці немає жодного етнічного українця. Щоправда, наше українство має певне політичне лобі на рівні столичної мерії та парламенту. Депутатом софійської міської ради є проф.Атанас Тасев – вихованець Київського університету ім.Тарас Шевченка, голова товариства „Болгарія-Україна” при Федерації дружби з Росією і народами СНД. А в Народних Зборах є Група дружби „Болгарія-Україна.
Соціальні потреби українства задовольняються так само, як і болгарського населення. Середня платня складає 200 євро, понад 50% місячного доходу витрачається на харчування.
У 2002 р. при Фундації „Мати-Україна” почала працювати Українська недільна школа, викладачем якої є дипломований філолог колишня киянка Антоніна Якімова. Заняття вона проводить у офісі свого чоловіка – болгарського підприємця, оскільки жодна з українських організацій в Болгарії, включно у Софії, немає свого приміщення. У лютому 2005 р. керівництво фундації „Мати-Україна” через депутата Верховної Ради Антона Кіссе передало прем’єрові Болгарії листа з проханням посприяти вирішенню питання про відкриття в Софії державного Українського культурно-інформаційного центру, а у Києві – державного Болгарського культурно-інформаційного центру. Лідери діаспори вважають, що завдяки такому центрові можна буде вирішити питання культурного, мовного, інформаційного характеру, питання створення позитивного іміджу України в Болгарії тощо.
У 2004 р. Українська недільна школа розпочала працювати при Генеральному консульстві України у Варні. Основним організатором навчального процесу була дружина співробітника генконсульства Ніна Кирилич.
З початку 90-х років у Софійському університеті працює відділення україністики, яким керує Лідія Терзійська – випускник Київського університету. На цьому відділенні навчаються як болгари, так і діти етнічних українців. Щоправда, його випускникам важко знайти роботу за фахом і тому прийом студентів оголошується через рік.
Із серпня 1994 р. по квітень 2001 р. в Болгарії виходила приватна двомовна щомісячна газета "Украйна прес" обсягом спочатку вісім, а потім 16 сторінок. Оскільки Інтернету тоді ще не було, то це видання разом із офіційним щомісячним бюлетенем "Україна", яке видавало Посольство з 1993 по 1997 рр., заповнювало інформаційну прогалину щодо України в Болгарії. Зараз єдиним виданням, яке інформує про Україну та діаспору, є приватний сайт "Украински вести / Болгарські вісті" (www.ukr-press.bol.bg).
Отож, що ще є в активі болгарського українства?
Очевидно, наступне:
- Зустріч Нового року, святкування Різдва Христового, Дня матері, масляниці.
- У березні вшанування Кобзаря - виставка книг з творами Кобзаря та літератури про нього (із фонду нашої бібліотеки), вечір поезії за участю студентів-україністів, членів громади, перекладачів.
- Поетичні вечори, присвячені Лесі Українки, відвідини софійського кварталу Владая, де у 1894-1895 р.р. відпочивала українська поетеса.
- За прикладом Світового конгресу українців маємо свою програму "Допомога українцю" - надаємо матеріальна допомогу конкретним особам (пенсіонерам, безробітним, студентам). За браком коштів така допомога надається також у вигляді предметів побуту, продуктами харчування, одягом.
- Зустрічі з лідерами організацій українських болгар, зокрема, Антоном Кіссе – головою Асоціації болгарських організацій в Україні.
- Разом із посольством організували виставку талановитого художника українки і члена нашої громади Лариси Нінової - провідного ілюстратора дитячої книги Болгарії.
- Спільно з посольством - вшанування жертв Голодомору - перегляд фільму "Прийшла осінь 46-го" болгарського режисера, презентацію книги "Злочин" П.Кардаша; щорічна організація у софійській церкві Св.Неделі - в одному з центральних храмів БПЦ, поминальної літургії в пам'ять жерт Голодомору; виставку плакатів "Забуттю не підлягає" (про Голодомор).
- відвідини могили похованих у Софії українців Михайла Драгоманова та Михайла Паращука.
- Участь у радіо- та телепередачах з метою пропагування української ідеї (Олена Коцева, Богдан Стойко, Василь Жуківський - Софія, Мар'ян Горбань - м.Бургас, Сергій Юзефович - м.Велико-Тирново) тощо.
Зараз посольство за сприянням діаспори має намір покласти у центрі Софії пам'ятник Тарасові Шевченкові. Софійська мерія навіть уже надала ділянку для цього.
До речі, уряд Болгарії прагне проводити політику забезпечення основних прав та свобод людини. Зокрема, у 1999 р. Болгарія приєдналася до Рамкової конвенції захисту національних меншин. Водночас, відповідно до Конституції, Республіка Болгарія є унітарною державою і забороняє утворення автономних територіальних чи культурних одиниць. Законодавство Болгарії не передбачає й самоврядування національних меншин на кшталт Угорщини, Сербії чи Румунії, де скажімо, українців визнають меншиною і, відповідно, вони користуються певними преференціями з боку держави. Водночас, протягом останніх років Болгарія ухвалила антидискримінаційний закон, за який не дозволяється дискримінація за расовою, релігійною, мовною ознакою.
На наш погляд, заслуговує на увагу болгарський досвід роботи з діаспорою. Державну політику Болгарії щодо діаспори реалізує спеціально створена структура. В 1992 р. за постановою уряду було засновано Агенцію для роботи із закордонними болгарами, яка у 2000 р. набуло статусу Державної агенції для роботи із закордонними болгарами. Ця структура є органом уряду і має за мету підтримувати контакти на рівні держави з болгарами і болгарськими спільнотами у світі, бо тут домінує переконання, що болгарська діаспора є невід’ємною частиною болгарської нації.
Зараз агенція функціонує відповідно до урядового положення від 2000 р. Її голова призначається урядом, який про свою діяльність щороку звітує перед Радою Міністрів. Діяльність агенції фінансується, відповідно, з державного бюджету. Однак обсяг фінансування невідомий.
Зараз агенція має постійні контакти з понад 500 болгарськими осередками за кордоном. В її функції входить:
- організація, фінансування і координація разом з іншими державними органами і громадськими організаціями вивчення стану і проблем болгарських спільнот у світі і укладання аналізів, прогнозів і програм для роботи з ними;
- сприяння розробці політики і національної стратегії захисту і духовного єднання Болгарії з діаспорою;
- ініціювання і участь в розробці нормативних актів з проблем діаспори;
- інформаційне сприяння діаспорі тощо.
Зрозуміло, що агенція не має права на законодавчу ініціативу. Але, як уже йшлося, за її участю готувалися проекти Закону про закордонних болгар, Закону про болгарське громадянство, Закону про іноземців, деякі урядові постанови, зокрема, Постанова №103 про навчання представників болгарської діаспори в університетах та школах Болгарії.
Свої дії агенція зобов’язується узгоджувати зі Святим Синодом Болгарської православної церкви і захищати болгарську мову, культуру, традиції, історію і систему цінностей болгар за кордоном і зміцнювати духовну єдність болгарської нації, а також, що дуже цікаво, протидіяти денаціоналізації і асиміляціі болгарських спільнот за кордоном. Одне слово, Державна агенція для роботи із закордонними болгарами має широкі повноваження, включно вона розподіляє серед діаспори пожертви, а також “сприяє переїзду болгар до Болгарії з метою постійного проживання”. Вона, до речі, має право видавати посвідчення про болгарське походження особи (представника діаспори – закордонний болгарин). А цей документ є основоположним для майбутньої натуралізації іноземця болгарського походження. В деяких аналізах йдеться про те, що протягом останніх років болгари, які живуть на пострадянському просторі (Україна, Молдова, Казахстан і Росія) мають бажання перебратися до Болгарії. Серед причин цих намірів згадується економічна та політична нестабільність, напруга усілякого характеру в місцях болгарського поселення.
Якщо узагальнити вищезазначене, то агентство має три основних пріоритети:
- формування болгарського лобі за кордоном;
- збереження болгарського етнокультурного простору, збереження і поширення культурно-історичної спадщини болгар;
- захист прав болгар за кордоном і сприяння їх поверненню на прабатьківщину.
Законодавчо державна політика Болгарії щодо діаспори ґрунтується на трьох законах – це Закон "Про закордонних болгар", Закон "Про болгарське громадянство" й Закон "Про іноземців".
Закон про закордонних болгар Народні Збори ухвалила у 2000 р. За ним, болгарином є особа, у якої бодай один з батьків є болгарином і який визнає свою причетність до болгарської спільноти. Приналежність до болгарського етносу посвідчується державним органом, організаціями етнічних болгар, які співпрацюють з державними органами Болгарії, і Болгарською православною церквою. В законі також є такий пункт: “Болгарська держава сприяє створенню сприятливий умов для вільного розвитку закордонних болгар відповідно до принципів міжнародного права і законодавства відповідної держави з метою захисту їх прав і законних інтересів”. Водночас, за цим законом, Болгарія полегшує для етнічних болгар процедуру приїзду і перебування на території Болгарії, вони за полегшеною процедурою можуть отримати право на працю, брати участь у касовій приватизації і рестутуювати своє раніше націоналізоване майно тощо. Окрім того, держава гарантує закордонним болгарам право на безкоштовну середню освіту, а у правах на вищу освіту вони прирівнюються до болгарських громадян (щороку за постановою уряду до вузів Болгарії приймають по 400 закордонних болгар, з них, за деякими даними, 100 – з України, тому можна стверджувати, що з 1991 р. вищу освіту тут здобуло понад 1300 юнаків та дівчат болгарського походження з України).
За цим законом, держава зобов’язується розробляти та фінансувати 1-5-річні програми для болгар, які живуть поза межами Болгарії. Ці програми торкаються науки, культури, освіту, охорони здоров’я, захисту об’єктів, які є болгарською культурно-історичною спадщиною.
Відповідно до Закону про болгарське громадянство від 2002 р., закордонні болгари користуються полегшеною процедурою набування болгарського громадянства. Скажімо, на відміну від інших претендентів, їм не потрібно неодмінно постійно прожити в Болгарії 5 років або доводити джерела своїх доходів тут. До речі, в стратегії національної доктрини “Болгарія у ХХI столітті”, яку підготувала група авторитетних болгарських вчених та громадських діячів під керівництвом проф.Грігора Велева, передбачається, зокрема, підвищити інтелектуальний рівень нації та поліпшити демографічний стан болгарського етносу в Болгарії за рахунок саме закордонного болгарства.
Полегшення для закордонних болгар є і в Законі "Про іноземців". Приміром, іноземний громадянин болгарського походження може відразу здобути право на постійне (а не тимчасове) перебування. Iнші категорії іноземців, скажімо, у разі укладання шлюбу з болгарським громадянином, здобувають це право аж після двох років спільного життя на території Болгарії.
Отож, українство в Болгарії потребує як значно більшої уваги з боку української держави, включно фінансової підтримки (багато питань зняло б, як уже йшлося, відкриття Українського державного культурно-інформаційного центру в Софії), так і більш активної роботи українських організацій з метою перевиховання частини тутешніх українців у духі української державності й самобутності.
Василь Жуківський, секретар товариства "Мати-Україна"
Більше інформації про болгарське українство можна знайти на нашому сайті - розділ "Діаспора"

 



УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В БОЛГАРІЇ>>>

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАКОРДОННИХ УКРАЇНЦІВ"
>>>


ПОДІЯ 2001 РОКУ ДЛЯ УКРАЇНИ: 10 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ І ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ УКРАЇНЦІВ>>>

ЦЕРКОВНА УТВАР БОГДАНА СТОЙКИ



ЛАСКАВО ПРОСИМО!


УКРАИНЦИТЕ ПО СВЕТА

УКРАЇНЦІ В:
БЕЛАРУСI

РУМУНІЇ
РОСII
СЕРБIЇ


ОЛЕНА КОЦЕВА: УКРАЇНА Є ТАМ, ДЕ Є БОДАЙ ОДИН УКРАЇНЕЦЬ>>>