БЪЛГАРО-УКРАИНСКИ ВЕСТИ - издание за политика, бизнес, история, култура и спорт
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
BOL.BG
БОГДАН СТОЙКО:
ЦЪРКОВНА УТВАР

NEW
БУВісті виходять з червня 1998 р.
БУВести излизат от юни 1998 г.

Перша/Първа


ПРО (ЗА) НАС

ДIАСПОРА

АМБАСАДА
УКРАЙНА-ДНЕС 
БОЛГАРIЯ-СЬОГОДНI
БIЗНЕС-БОЛГАРIЯ
БИЗНЕС-УКРАЙНА
КОМЕНТАР
IНТЕРВ'Ю
ДАЙДЖЕСТ
НАШI ЛЮДИ
СПРАВКА-УКРАЙНА
ДОВIДКА-БОЛГАРIЯ
ИСТОРИЯ-УКРАЙНА
IСТОРIЯ-БОЛГАРIЯ
БАЛКАНИ
АРХIВ
E-MAIL







 

 

 

 

 



ПРЕВОДИ - украински
тел.(02) 77298
6


СІМЕОН ІІ АБО СIМЕОН САКС-КОБУРГГОТСЬКИЙ - НЕКОРОНОВАНИЙ МОНАРХ I ПРЕМ’ЄР
Сімеон Сакс-КобургготськийСофія, 2 липня 2004.- Минулого місяця болгарському прем'єрові Сімеону Сакс-Кобургготському виповнил 67. На його вимогу, подію відзначили тихо, без фанфар.
Болгарський прем'єр Сімеон Сакс-Кобургготський і водночас некоронований монарх Сімеон ІІ, формація якого Національний рух "Сімеон ІІ" перемогла на парламентських виборах 17 червня 2001 р. (вона отримала 42,74% і мала тоді 120 депутатів із 240), вважає себе консекветним, тобто, послідовним. Напевно, так воно і є.
Вперше цар заявив про себе наприкінці 1989 року р., коли перестав існувати комуністичний режим і Болгарія почала будувати демократичне суспільство. І кожний його крок відтоді був кроком повернення на Батьківщину і кроком до завоювання влади.
Комуністи дали Сімеону II гроші на дорогу
Сімеон ІІ народився 16 червня 1937 р. в Софії. Той день був щасливим для несумлінних школярів - влада зобов'язала директорів шкіл двієчників перевести в наступний клас.
Дід Сімеона II по лінії матері - Віктор Емануїл, був королем Італії, а по батьківській лінії він походить з династії Саксен-Кобург-Гота (Сакс-Кобургготський). В 1943 р. після раптової смерті батька - Бориса ІІІ (подейкують, його отруїли за наказом Гітлера), Сімеон став царем, однак державою не керував, бо був неповнолітнім (це здійснював кабінет регентів - потім комуністи усіх розстріляли). В 1946 р. після скасування монархії шляхом референдуму (в умовах окупації Червоної Армії) за постановою комуністичного уряду (прем'єр - Георгі Дімітров) Сімеон був змушений покинути Болгарію (разом з матір'ю та сестрою Марією-Луїзою - мати померла кілька років тому, а сестра мешкає у США). Нова влада навіть дала трохи грошей на дорогу. Спочатку сім'я жила в Єгипті, а в 1951 р. на запрошення іспанського уряду переїхала в Мадрид. В Каїрі Сімеон вчився в англійському коледжі "Вікторія". В день свого повноліття - 16 червня 1955 р., вперше звернувся до свого народу з прокламацією. В 1956 р. закінчив французький ліцей в Мадриді. В 1958 р. створив Тимчасове представництво Болгарії. У вересні того ж року Сімеон II поступив до Військової академії "Валі Фордж" в США, яку закінчив в 1959 р.
20 січня 1962 р. в м.Лозанна Сімеон II уклав цивільний та церковний шлюб (за православним обрядом) з гарненькою панною Маргаритою Гомес-Асебо Сехуела. 2 грудня 1962 р. в сім'ї молодого царя народився перший син - престолонаступник Кардам, княз Тирновський. А всього Сімеон ІІ має четверо синів і одну дочку: Кардам - князь Тирновський, Кіріл - князь Преславський, Кубрат - князь Панагюрський, Константин-Асен - князь Відінський, Калина - княгиня. Наразі ніхто з дітей монарха не розмовляє болгарською мовою. Водночас він, окрім болгарської, знає англійську, іспанську, італійську, німецьку та французьку, користується арабською та португальською. Щоправда, його болгарська, особливо, коли став прем'єром, є дуже бідною як лексика, та й граматика подеколи кульгає.
Сімеон ІІ був бізнесменом, консультантом, входив до ради директорів деяких іспанських компаній.
Сімеон Сакс-Кобургготський має родинні зв'язки з монархістськими династіями Європи, підтримує близькі контакти з монархіями Близького Сходу та політичними колами і державними діячами Західної Європи.
Повернення додому
Перша заявка Сімеона ІІ на повернення з вигнання датує 11 лютого 1990 р., коли він дав інтерв'ю центральному телебаченню Болгарії - програмі "Всяка неделя". Однак ще до того, відразу ж після усунення тоталітарного режиму Тодора Живкова, він заявив в Мадриді, що готовий виступити в ролі миротворця-посередника між тими, хто прийшов до влади, і демократичними силами. В декларації від 25 грудня 1989 р. Сімеон ІІ пише: "Я готовий допомогти Болгарії, яка опинилася в скрутному становищі... Комунізм є помилкою свідомості... Треба діяти швидко, але не посміхом".
В новій конституції Болгарії, яку ухвалили Великі Народні Збори в 1991 р., є стаття, за якою президентом країни може стати болгарський громадянин, який останні п'ять років перед виборами мешкав в Болгарії. Оскільки в тому парламенті домінували колишні комуністи, то, очевидно, що ця стаття мала за мету нейтралізувати насамперед появу Сімеона ІІ і реставрацію монархії. Власне, монархістський устрій не сприймали й деякі лідері демократичного блоку. Зокрема, тогочасний глава держави, а нині пенсіонер і голова Балканського форуму Желю Желев. В 1992 р., коли відбулися перші прямі президентські вибори (саме тоді президентом став пан Желев) і в країні укорінився республіканський устрій, Сімеон ІІ заявив: "Я мав можливість десять днів після заколоту проти Тодора Живкова скористатися ситуацією... Однак вчинив так, щоби перехід був мирний, безкровний, без "охоти на відьом" і вуличного протистояння... З мого боку це була жертва, щоби полегшати трансформацію, щоби допомогти Болгарії".
Спочатку Сімеон ІІ уникав давати конкретну відповідь на питання щодо свого повернення в Болгарію і особливо щодо відродження монархії. В одному інтерв'ю він заявив: "Насамперед я є болгарин, а вже потім - титул". Однак, попри все, попри, на перший погляд, дистанціювання від політики, Мадрид перетворився в місце, куди часто заїжджали болгарські політики та бізнесмени - хто за порадою, хто за благословенням. Люди з найближчого оточення Сімеона ІІ стверджують, що він добре знав ситуацією в Болгарії, уважно відслідковував всі події, починаючи ще із часів соціалізму. "Повернуся, коли це буде найліпше для Болгарії,- заявляв Сімеон ІІ.- Я жив у вигнанні 45 років - почекаю ще трохи. Не хочу повертатися на батьківщину, як турист". І ще: "Або повернуся, щоби виконати те, до чого я готувався все життя, або не повернуся взагалі". В 1991 р. Сімеон ІІ отримав закордонний болгарський паспорт, власне, як і інші політемігранти. І вже в 1992-1993 рр. він почав оприлюднювати деякі свої ідеї. Скажімо: "Республіка є подаруночком Сталіна. Тому вся система є нелегітимною. Це треба змінити". У жовтні 1993 р., тобто, з нагоди 50-річчя власної коронації, Сімеон ІІ заявив, що "коронована демократія є єдиним шансом для кожного, хто бажає добра Болгарії". Аналітики звертають увагу на ключові поняття, якими послуговувався цар. Він часто вживає такі слова, як "Болгарія", "Вітчизна", "народ", "співвітчизники" тощо. У свідомості пересічного болгарина вони асоціюються із ідеалами національного Відродження (кінець ХVІІІ - початок ХІХ ст.) і періодом національно-визвольних змагань від турецького ярма. Психологи стверджують, що для болгар патріотична лексика є підсвідомим мобілізуючим чинником навіть тоді, коли вона позбавлена будь-якого прагматизму.
В 1994 р. в Болгарії на парламентських виборах перемогли ліві сили, для електорату яких монархізм ототожнювався із фашизмом і антипартизанськими каральними акціями, і Сімеон ІІ нагадував про себе лишень з нагоди офіційних свят та Різдва и Великодня. До речі, саме напередодні згаданих виборів монарх розповсюдив заяву з приводу суперечливої дати - 9 вересня (в цей день в 1944 р. в Болгарії до влади прийшли комуністи, а Червона Армія форсувала Дунай). "Бог високо, але повірте мені, дорогі співвітчизники, що цар зовсім не є далеко - ваші турботи є і моїми турботами".
Після приходу до влади соціалістів Сімеон ІІ став більш активним, хоча політична еліта, особливо права, начебто відцуралася від нього. Тільки екс-прем'єр, лідер Союзу демократичних сил Філіп Дімітров час від часу зустрічався з монархом, якого вважав "моральним орієнтиром для болгарського політичного класу". Очевидно, цими стосунками деякі аналітики й пояснювали позицію пана Дімітрова щодо утворення коаліції правлячого у 2001 р. Союзу демократичних силі із Національним рухом "Сімеон ІІ". Він один із небагатьох авторитетів в СДС, який ратував за об'єднання зусиль союзу і руху в ім'я не партійних, а національних інтересів. Об'єднання не сталося і, як уже йшлося, демократи втратили владу. Але це було потім.
16 червня 1995 р. прес-служба Сімеона ІІ розповсюдила комюніке царя з нагоди 40-річчя його першого звернення до болгарського народу. Слово монарха надрукували майжі всі центральні тутешні часописи. Оскільки влада соціалістів потрапила в міжнародну політичну та фінансову ізоляцію (Болгарію включили в Шенгенський список тощо), а економіка входила в глибоку кризу і життєвий стандарт неухильно падав, для пересічного болгарина виходом із ситуації була віра, зокрема, в монарха. І 10 листопада 1995 р. група інтелігенції офіційно запросила Сімеона ІІ відвідати Батьківщину. У відповідь цар написав: "Настав час повернутися туди, де я народився".
В новітній історії Болгарії 1996 р. є кризовим для соціалістичної партії і лівого руху взагалі, однак рішучим - для правої опозиції. Того року мали відбутися президентські вибори. Громадська думка схильно ставилася до балотування Сімеона ІІ на посаду глави держави. За даними соціологічних агенцій, кандидатуру царя готові були підтримали 42-45% виборців. В Мадриді царя відвідали новий лідер СДС Іван Костов та мери Софії і Пловдіва Стефан Софіянський та Спас Гирневський. Після повернення вони повідовили, що "цар ще не вирішив, чи буде балотуватися".
В Болгарію Сімеон ІІ повернувся тріумфально 25 травня 1996 р. З огляду на нинішнє ставлення до монарха як лідера політичної формації вельми цікаво звучать заяви деяких тогочасних активістів СДС:
Асен Асен: " Болгарію як царство в європейських структурах будуть сприймати більш поважливо". В парламенті попереднього скликання він був головою комісії з міжнародних питань, а зараз - віце-спікер парламенту. Нині пан Агов вважає монархію анахронізмом і гостро критикує усе, що асоціюється з рухом "Сімеон ІІ";
Маріо Тагарінський: "Цар Сімеон ІІ є одним із найавторитетніших представників коронованих демокрацій. А це має суттєве значення для нашого ідеалу стати царством". В уряді Івана Костова він був міністром без портфеля. Нині також критикує монархію як форму правління.
В 1996 р. Сімеон ІІ не балотувався на посаду президента (очевидно було, що конституція це йому не дозволяє), однак його приїзд сприяв тому, що Петр Стоянов - кандидат СДС, переміг Желю Желева - чинного тоді президента і екс-кандидата СДС, на первинних виборах, які вперше влаштував СДС. Це - перше. Друге - візит царя, його трьохтижнева поїздка по країні і зустрічі з тисячами болгар поглибили суспільно-політичну кризу в країні і сприяли краху управління соціалістів, які через півроку достроково позбулися влади під натиском вуличних демонстрацій.
На парламентських виборах 1997 р. Сімеон ІІ зробив ставку на Об'єднання національного порятунку (ОНП), до якого входив, зокрема, турецький Рух за права та свободи. Аналітики досі не можуть розтлумачити цей хід царя. Однак вони вважають його помилковим. В майбутньому ця позиція сприяла ще більшому охолодженню стосунків між СДС, який тоді переконливо переміг на виборах, і царем. Ще більшому тому, що після перемоги Петра Стоянова на президентських виборах восени 1996 р. та перемоги СДС на парламентських нова влада усвідомила, що Сімеон ІІ як інституція аж ніяк не вписується в статус-кво в країні. Дехто із оглядачів навіть натякував, що праві формації просто розіграли царську карту заради власного партійного інтересу. Лідери СДС, скажімо, символічно включили до своєї парламентської квоти навіть одного монархіста. Очевидно, керівництво союзу вважало, що з приходом до влади СДС (у парламенті союз мав понад 50%) питання монархії взагалі і царя зокрема втрачає свою актуальність. Однак, як свідчать останні події в Болгарії, демократи прорахувалися. Сімеон ІІ насправді виявився консекветним, людиною, яка має мету і послідовно йде до неї.
Монархія, а може щось інше?
Напередодні 2001 р. цар заявив: "Я маю обов'язок, який на мене поклала демократична конституція (йдеться про конституцію царської Болгарії) нашого народу, і будьте упевнені, що я йому не зраджу". Однак ніхто не передбачав, що поява монарха як лідера на політичній сцені Болгарії стане кінцем двуполюсної моделі, яку заклали за "круглим столом" ще в 1989 р. екс-комуністи (БСП) та демократи (СДС). Майже 50% виборців повірили в Сімеона ІІ, як в месію. Він зробив ставку на "моралі в політиці", чого до того болгари не бачили, як стверджують деякі тутешні політологи.
Наразі важко сказати, чи хоче Сімеон ІІ, обійнявши посаду прем'єра, реставрувати монархію. "Царем я народився ",- каже монарх. Дехто тлумачить ці слова так: "навіщо мені царство, мені потрібна влада". I як прем'єр він має велику владу. Однак рейтинг його падає. У травні він склав 24%. А якби вибори були сьогодні, то за правлячу формацію "Сімеон II" голосувало б лишень 8,7% - вп'ятеро менше, ніж у 2001 р. Пересічний болгарин зневірився у царській владі. Бо дива - поліпшення стандарту життя, підвищення пенсій, зменшення податкового тиску тощо, що обіцяв Сімеон Сакс-Кобургготський і просив дати йому 800 днів, не сталося. Так, Болгарія увійшла до НАТО, закінчила переговори з ЄС і у січні 2007 р. стане його повноправним членом - але це є зовнішньополітичними успіхами (їх добивався і попередній уряд - СДС). В країні є стабільність на макрорівні (вона була і при демократах). А ось на мікрорівні справи йдуть кепсько. Видатки сім'ї зростають, бо ростуть ціни, а надходження - майже заморожені. Водночас, як повідомляють незалежні мас-медіа, цар-прем'єр повернув собі націоналізоване майно - нерухомість, землі... У свідомості пересічного болгарина це тлумачиться так: "Він приїхав, щоби повернути собі маєтки".
Тому наразі питання монархії в Болгарії не є актуальним, та й юридично на даному етапі його не можливо вирішити. Мали рацію аналітики, які попереджали про капкани виконавчої влади. Вони прогнозували, що заради прем'єрства імідж царя неодмінно зіпсується. I радили, щоби некоронований монарх стояв "трошки збоку" (або зверху). Приміром, відомий болгарський телеведучий Іван Гарелов заявляв, що Сімеон ІІ буде лишень наглядати за всім, що відбувається в державі, і у разі необхідності коригуватиме. "Він буде представляти країну і за кордоном, активно використовуючи свої міжнародні контакти",- переконував Гарелов. Однак, з юридичної точки зору цар не буде інституцією, юридично він ніяк не буде пов'язаний із суспільством, не буде відповідати за прорахунки своєї формації, виконавчої влади, вважали деякі оглядачі. Цар матиме лишень моральні обов'язки, казали вони. Тобто, як стверджувалося, це буде тіньова влада. А Сімеон Сакс-Кобургготський взяв і, на свою голову, став прем'єром. I до влади запросив турецький Рух за права та свободи, і навіть замаскованих соціалістів. Один з останніх потім покинув уряд, але другий ще працює. Ця обставина, до речі, дає підстави правій опозиції (СДС, новій формації екс-прем'єра Iвана Костова "Демократи за сильну Болгарію") гостро критикувати Сімеона і категорично відхиляти будь-які ідеї щодо входження до проурядової більшості зараз або до передвиборних коаліцій в майбутньому - у 2006 р., коли тут мають відбутися парламентські вибори. Лишень право-центристський Союз вільних демократів, який очолює мер столиці Стефан Софіянський, начебто готовий до співпраці із "Сімеоном II".
Все ж таки, як Болгарія може стати монархією?
Як юридично можна змінити конституційний лад в Болгарії - перетворити її з республіки в монархію? По-перше. За Конституцією, зміна конституційного ладу належить до прерогативи Великих Народних Зборів (водночас зміна будь-якої іншої статті Основного Закону потребує лишень 2/3 голосів). Великі Народні Збори скликаються на вимогу 2/3 депутатів, тобто, 160 депутатів звичайних Народних Зборів. Протягом 3 місяців з дня ухвалення рішення про Великі Народні Збори президент має призначити дату їх проведення.
До Великих Народних Зборів обирають 400 депутатів. Рішення про зміну конституційного ладу є чинним, якщо його, по-перше, підтримає щонайменше 2/3 депутатів, тобто, 267 депутатів, по-друге, якщо голосування проходило тричі - по одному разу протягом трьох окремих днів, і набрало не менше згаданого числа голосів, себто, 267. Акти Великих Народних Зборів підписує спікер, вони оприлюднюються протягом 7 діб з дня їх ухвали.
Наразі ця можливість - відродження монархії, є абсурдною. По-перше, правляча формація - Національний рух "Сімеон ІІ", уже не має у парламенті своєї більшості, точніше, вона має більшість, але разом з турками, яких 21 депутат. Тобто, 50%+1 є, але необхідних 160 голосів не буде, щоби скликати Великі Народні Збори і змінити конституційний лад. Однак якщо навіть цього, скликання ВНЗ, досягти, то зараз болгарське суспільство не сприймає монархію як альтернативу парламентській республіці. Тай Сімеон ІІ досі не переконав болгар у протилежному. Дані соціологічних опитувань свідчать, що 85-90% населення не хоче монархії.
Подруге. Змінити конституційний лад можна і шляхом референдуму. Однак для цього необхідно внести зміни до Закону про плебісцит, оскільки за однієї із його статей за допомогою референдуму не можна вирішувати питання, які є прерогативою Великих Народних Зборів. Якщо цю статтю скасувати, то на вимогу президента або групи депутатів організовується всенародний референдум. Проте тут також все пов'язується із громадською думкою, яка наразі, як уже йшлося, не бажає монархії.
Праця прем'єра - це напружена, виснажлива праця. "Я уже старша людина",- каже Сімеон Сакс-Кобургготський, коли його атакують журналісти. Якось дивно дивитися, як прем'єр мовчазно вислуховує критику депутатів злів і справа. Бо він же й цар! Ось якби йому сісти в крісло президента... Посада з представницькими функціями. До речі, спікер парламенту проф.Огнян Герджіков - людина з близького оточення монарха, стверджує, що пану прем'єрові більше пасувало б бути главою держави... Хто зна, може, на наступних виборах у 2006 р. цар балотуватиметься в президенти.
Василь Жуківський









Всі матеріали, що знаходяться на сайті www.ukrpress.bol.bg, охороняються відповідно до чинного законодавства Болгарії. У разі використання чи передруку наших матеріалів просимо зробити гіперпосилання (hyperlink) на нас. Позоваването е задължително
   
ПРО (ЗА) НАС