Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
  
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 



 

 

 

 

 



ПАРЛАМЕНТ ПРИЗНАЧИВ МАЖОРА ШЕФОМ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ, ЛЮДИ ЗАПРОТЕСТУВАЛИ
Політики посипали собі голову попелом і скасували призначення, але...

Софія, 19 червня 2013.- Щойно Народні Збори проголосували за рішення, за яким скасували свою ухвалу від минулої п’ятниці про призначення 32-річного Деляна Пеевскі (на фото) керівником Державної агенції з національної безпеки (ДАНБ). Це рішення правляча більшість – соціалісти та турки, ухвалили під натиском вулиці. Бо протягом кількох днів майдани Софії та інших великих міст заполонили від 10 до 20 тис. людей. I якщо взимку протести мали економічний і частково політичний характер (високі рахунки за комунальні послуги), то зараз йдеться про докорінно інше підґрунтя протесту.
По-перше, люди усвідомили, що вибори (а вони закінчилися 13 травня) нічого не значать – політична система не працює. До парламенту проходять партії, за якими стоять відповідні корпоративно-олігархічні інтереси. I можновладці мусять враховувати ці інтереси. Себто, йдеться про задкулісні, таємні, непублічні домовленості за спиною людей між політиками та грошовими мішками. Призначення мажора стало приводом, останньою краплею. Людей вкрай обурила саме непрозорість, цинізм, зухвалість, з якою правляча більшість стала "реформувати" країну.
По-друге, у новому парламенті соціалісти та турки заявляли, що не є коаліцією і не формують вузькопартійний уряд. Просто підтримують уряд – суто експертний, програмний, і його мета – вивести країну з кризи. Але, як з’ясувалося, уряд прем’єра Пламена Орешарського є партійним, бо саме лідери партій нав’язували йому певні кандидатури міністрів, заступників міністрів, губернаторів і навіть шефа спеціальної служби (розвідка, контррозвідка і боротьба з організованою злочинністю).
По-третє, на вулицю вийшли не бідні, не люмпени, не ті, хто не може обслуговувати свої комунальні рахунки, а середній клас – переважно молодь, високоосвічені люди. За даними соціологів, протести підтримує 74% населення.
Сьогодні політики від правлячої половини Народних Зборів (а їх рівно 50%) публічно покаялися і посипали собі голову попелом. Але чи щирі вони у цих своїх діях, сказати важко. Вулиця не має наміру припиняти протест. Вона наполягає на розробці нового виборного законодавства. Дехто пропонує упровадити мажоритарний елемент. Але, як свідчить політична практика України, це не є панацеєю, бо кампанії мажоритарників фінансують ті ж грошові мішки. Пропонується також понизити прохідний поріг до парламенту – з 4% до 3%, що буде сприяти оновленню політичної еліти. Підготовка нового виборного кодексу має проходити за активною участю громадських організацій. А те, що громадянське суспільство у Болгарії уже є, свідчить організація через Фейсбук всього за кілька годин багатотисячної ходи минулої п’ятниці у центрі Софії.
За даними соціологів, на проведенні негайних нових виборів наполягає 34% анкетованих, проти – 35%. Очевидно, що зараз виборів у Болгарії не буде – по-перше, грошей на це немає, по-друге – цей парламент мусить підготувати новий виборний кодекс, по-третє – через тиждень або два вулиця втомиться, що зрозуміло, а й наступить період літній відпусток.
I насамкінець, кілька слів про мажора. Деляну Пеевскі всього 32 роки. Юрфак закінчив недавно і у не дуже престижному тутешньому вузі. Але ще не маючи вищої освіти, уже очолював правління найбільшого портового комплексу тут – у Варні. Нонсенс! Потім працював у державних установах, де відповідав за торгівлю зі зброєю (роздавав ліцензії), за державний резерв тощо. Приголубила його турецька партія – саме від неї він став депутатом. I все – завдяки рідній мамі (Iрена Кристева). Колись, у добу соціалізму, вона працювала коректором. Але зараз стала місцевим олігархом та медійним магнатом. Хто і як її призначили "олігархом", невідомо? Їй належать телебачення, кілька щоденних газет, один "жовтий" тижневик, найбільша в країні друкарня, майже вся республіканська мережа розповсюдження друкованих видань. Окрім того, вона причетна до одного тутешнього банку, в якому держава тримає свої гроші. Себто, йдеться про об’єднання, яке впливає на формування громадської думки, на політичну та банківську сферу. Коли при владі була партія "ГЄРБ", ця олігархічна структура підтримувала її. Відразу ж після відставки прем’єра Бойко Борисова (лютий цього року), мас-медійна корпорація матері Діляна Пеевскі розгорнула потужну компанію проти нього. Саме її ТБ порушило день тиші живим включенням з друкарні, де начебто в той момент друкували бюлетені для фальшування виборів, і де-факто це вплинуло на результати виборів. Зараз це питання розглядає конституційний суд.
В перший день роботи нового парламенту Ділян Пеевскі з трибуну, публічно погрожував колишньому міністру внутрішній справ. Це транслювали місцеві ТБ. I країна побачила обличчя та стиль роботи нової правлячої коаліції. Побачила реваншизм. Побачила, що хтось з владних позицій буде зводити особисті рахунки з опозицією. I ось таку особу – бульдога влади, як тут дехто каше, призначають головою спецслужб, заздалегідь підтасувавши під неї законодавство. Хто де-факто стоїть за нею, люди не знають? Навіть у ЄС здивувалися, бо мажора признали без консультацій із партнерськими спецслужбами Союзу та НАТО (а він отримує доступ до секретної інформації найвищого рівня).
Перед журналістами прем’єр узяв вину на себе, мовляв, це – мій вибір. Але навіть діти тут розуміють, що пана Пеевскі йому нав’язали. Тому люди протестують проти непрозорості у політиці, проти практики "я тобі – ти мені", проти практики обслуговування комерційних структур політичними партіями, проти залежності останніх від грошових мішків, проти інших прийомів, добре відомих із української політичної дійсності.
Таких масштабних та добре сформульованих протестів Болгарія не знала з 1997 р. Тоді до влади прийшов правий Союз демократичних сил (СДС), який на останній виборах не набрав й 1%. Але саме СДС зробив усе можливе, щоби курс Болгарії на членство в НАТО (2004 р.) та ЄС (2007 р.) був незмінним. Зараз також є запит на щось нове, політично незбочене, але його немає.
Василь Жуківський

Фоторепортаж Василя Жуківського



Софія, червень 2013.





   


УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В БОЛГАРІЇ>>>

УКРАИНСКА ДИАСПОРА В БЪЛГАРИЯ
>>>

ТАРАС
ШЕВЧЕНКО В СОФIЇ