БЪЛГАРО-УКРАИНСКИ ВЕСТИ - издание за политика, бизнес, история, култура и спорт
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
BOL.BG
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.
Начало/Початок

ДIАСПОРА

АМБАСАДА
УКРАЙНА ДНЕС 
БОЛГАРIЯ СЬОГОДНI
БIЗНЕС - БОЛГАРIЯ
БИЗНЕС-УКРАЙНА
КОМЕНТАР
IНТЕРВ'Ю
ДАЙДЖЕСТ
НАШI ЛЮДИ
СПРАВКА-УКРАЙНА
ДОВIДКА-БОЛГАРIЯ
ИСТОРИЯ-УКРАЙНА
IСТОРIЯ-БОЛГАРIЯ
БАЛКАНИ
АРХIВ
E-MAIL

"ТОЛОКА" ЕТ
преводи - украински, руски
София, тел.772986

 

 

 

 

 

 

 




Балкани

АЛБАНСЬКИЙ ЧИННИК НА БАЛКАНАХ ТА В ЄВРОПІ ВЗАГАЛІ
Албанці (арнаути) вважають себе найдревнішим народом на Балканах. Вони кажуть про себе, що саме вони є тутешнім корінним населенням. А слов'яни - це пришельці.
ІСТОРІЯ
Деякі історики стверджують, що коріння албанців сягає 2000 р. до н.е. Упродовж віків вони перебували під владою еллінів, римлян, візантійців, вестготів, болгар, турків і сербів. Хоча і без державності, албанці зберегли свою мову і звичаї. Століття чужого ярма зробили албанця войовничим, мстивим, підозрілим і дуже прив'язаним до свого роду. Відчуття того, що він належить до древнього народу на Балканах, визначає світогляд албанця. Він вважає себе нащадком іллірійців - від них походять нинішні геги, тобто, горяни з Півночі (Північної Албанії). Нащадками епірійців є токси з Півдня (Південної Албанії). Албанець переконаний, що більшість земель Банканського півострова належать саме йому. Відповідно, пришельці в силу певних причин позбавили його цих територій.
Заради дефіциту землі і відсутності державності суспільство албанця організовано за родовим принципом. Тамтешні клани є закритими структурами на чолі із старейшиною. Албанці донині керуються древнім кодексом "Канун", він і зараз формує їх ментальність. Скажімо, "беса" - це слово честі. Цей принцип зобов'язує. Той, хто його порушив, приречений до суспільної ганьби. Або - "джакмарія", тобто, кривава помста: "зуб за зуб, око за око". До речі, саме цим кодексом нині пояснюється дуже низький рівень злочинності серед албанців. Згвалтування, вбивства там трапляються рідко. Албанець знає, що кривава помста не має терміну давності - рідні жертви покарають винного рано чи пізно.
Щодо сусідніх народів албанці дотримуються єдиного світогляду. Однак самі вони не є однорідною масою. Два мегаклани - геги і тоски (Північ і Південь) не долюблюють один одного. Північ - це дикі горяни, кажуть тоски, які вважають себе більш культурною частиною суспільства. Водночас тосків геги називають "скотарями", "селянами, що порпаються в землі". Разом і геги і тості зневажливо ставляться до косовських албанців. І це ставлення пов'язане із Югославією маршала Тіто. Коли жителі Албанії знемагали від режиму диктатора Енвера Ходжі, який керував країною з 1948 р. до своєї смерті в 1985 р., югославські албанці мали автономію (її скасував Слободан Мілошевич), мали можливість поїхати на заробітки до ФРН, будувати гарні власні будинки і їздити власними авто. Дивно, але факт - до 1989 р. в Албанії не було жодного приватного автомобіля!
Поділ Албанії проходить і по лінії соціаліст - демократ. Власне, він співпадає з поділом на тосків і гегів. Соціалісти - це тоски, це "мафія міста Вльора, яке колись було фортецею влади комуністичної, а нині - соціалістичної", зазначає італійський аналітик Енцо Бетідза. А демократи - це геги, "ліберально-націоналістичний Північ" (екс-президент Салі Беріша саме звідтіля). На думку італійця, ситуація в Косово здатна терези рішуче нахилити в бік гегів. Тобто, у разі утворення Великої Албанії до 1,5 млн. гегів в Албанії приєднається ще 2 млн. гегів Косово. А тосків в Албанії всього 1 млн.
Хто вони, албанці - мусульмани чи християни? Стверджується, що албанці є прагматиками. Ця риса є вирішальною і стосовно релігії. Албанець завше приставав до віри свого завойовника, щоби легше було жити. Таким чином албанці були і християнами, і мусульманами, і навіть атеїстами у добу Енвера Ходжи. Сьогодні серед албанців є і християни, є ї мусульмани, однак це не є визначальним у стосунках між ними.
Любов до зброї є національною рисою албанців. За часів Османської імперії саме люті албанці формували особисту гвардію султана. Вони вважалися винятково відданими і жорстокими воїнами. Албанці були єдиним етносом на території імперії, якому дозволялося мати зброю. До речі, одним з таких вояків у ХV ст. був національний герой албанців Скендербек (Георг Кастріоті). Він прийняв християнство, організував 15-тисячне військо, підняв повстання і зумів навіть звільнити одну область від турецької влади.
Вдруге на захист своїх національних інтересів албанці виступили в 1878 р. після Російсько-турецької війни і Сан-Стефанського мирного договору. За ним до Болгарії (Македонія була частиною Болгарії) переходили землі, на які претендували албанці. Тоді була засновано Албанську лігу захисту національних інтересів, яка мала за мету об'єднати і решта областей, які населяли албанці, і отримати культурну автономію. Це налякало турецьку владу. Ліга проіснувала недовго. Однак саме її заснування вважається серйозним кроком до незалежності албанців. Збройну боротьбу вони поновили аж в 1908 р. А незалежність від турецького ярма Албанія оголосила 28 листопада 1912 р. В той день лідер албанців Ісмаїл Кемаль в м.Вльора зібрав делегатів з усього краю, які і ухвалили Декларацію про суверенітет. Балканська війна, яку Болгарія, Сербія та Греція оголосили Туреччині в 1912 р., змусила турків назавжди покинути Албанію.
Цікаву оцінку албанцям дають учасники болгарської наукової експедиції, яку в 1916 р. організував до Македонії генеральний штаб Болгарської армії. У звіті, зокрема, читаємо: "Необхідно знати, що вони (албанці) є твердими, як серби, а не м'якотілими, як турки, і наша боротьба з ними буде важкою. Вони сильні, бережливі, працьовиті, природньо розумні, підприємливі і морально чисті... Арнаутський елемент готовий служити будь-якій владі, яка взяла верх над ним, як служив грекам, римлянам, туркам, сербам і болгарам, але за умови, що ніхто не зазіхатиме на внутрішню традиційну організацію арнаутської общини".
Окрім Скендербека, національною гордістю албанців є мати Олександра Великого. Стверджується, що вона була албанкою. Албанські історики доводять, що албанцем був імператор Юстиніан І і архітектор Садефкар Мехметі (він збудував "Синю мечеть" в Стамбулі). Всім відомо, що албанкою була і покійна Мати Тереза.
У всіх албанців - одна мова. Це найархаічніша мова в Європі. Вона належить до фрако-іллірійської групи і не схожа на будь-яку іншу мову Старого Континенту.
АРЕАЛ
Ареал розселення албанців охоплює територію Західних Балкан. В Албанії мешкає 3,2 млн. В сусідній Чорногорії нараховується 50 тис. албанців. В сусідній Сербії, переважно в Косово - 2 млн., і Південній Сербії - 100 тис. В сусідній Македонії - 440 тис. Тобто, йдеться про майже 6 млн. чол., яких об'єднує єдина мова і історія і які мешкають на землях, що межують між собою.
За деякими даними, в ХVІ ст. в Косово мусульмани становили 2-3% населення, а наприкінці ХІХ ст. - вже 70%. Між сербами та албанцями існував гострий антагонізм. Починаючи із ХVІ ст., коли албанці приймають мусульманство, султан активно залучав їх до військових дій. Висока Порта (турецький уряд) сприяла заселенню албанців в районі м.Пріштина (нині - адміністративний центр Косово) і висиленню сербів. Влада давала албанцям майно, землю і таким чином албанська хвиля поступово котилася на схід, а потім і на південь, в бік м.Прізрен, Скоп'є, Велес. Ще в 1912 р. болгарський проф. Стефан Младенов писав: "На превеликий жаль, для слов'янства і, зокрема, сербів, колишня стара Сербія (Косово) вже перетворилася в Нову Албанію".
Після Балканської війни 1912 р. Белград робив все можливе, щоби повернути сербів в Косово. Приміром, сербська влада купувала сербам майно або ж вдавалася до репресивних дій щодо албанців - закривала школи, руйнувала мечеті, організовувала "зачистки". За даними проф.Йордана Іванова, тоді в с.Блаца серби знищили 500 албанців, в с.Горні-Дебер - 229, в с.Алай - згвалтували багато жінок, в с.Долні-Дебер - вбили 258 чол. "Постраждали також албанські села і в Македонії - Скоп'є, Тетово, Гостівар, Кічево",- пише він.
За даними вищезгаданої болгарської експедиції 1916 р., в Північній Македонії населення було змішаним. Найбільше албанців проживало в м.Куманово. Раніше вони мешкали в горах, але з часом почали спускатися в долину і поступово витісняли християн. Таким чином албанська хвиля підійшла до Скоп'є і Велеса. Вчені писали, що в районі Скоп'є було 40 "чисто арнаутських сіл". В самому місті мешкало 20 тис. болгар (македонців) і 25 тис. албанців. Понад 70% населення Прізренського і Пріштенського округів (Південна Сербія) становили албанці.
Зараз в сусідній Греції є, за деякими даними, 600 тис. албанських емігрантів, здебільшого економічних. Приблизно стільки ж їх і в Італії. Даних про чисельність албанців в країнах Західної Європи немає. За часів правління маршала Тіто, який помер у травні 1980 р., громадяни Югославії мали змогу їхати на заробітки до Німеччини. Серед них були і косовські албанці. Стверджується, що в Європі їх не менше 400 тис. і що протягом 90-х років вони фінансово підтримували національні змагання косоварів, зокрема, Армію визволення Косово.
ВЕЛИКА АЛБАНІЯ
Велика Албанія вже існувала. Це було в роки Другої світової війни. За допомогою Італії, яка окупувала цю країну, та Німеччини до Албанії було приєднано Косово та Західну Македонію. Після війни ці території повернули Сербії, до складу якої до 1991 р. входила нинішня Македонія.
Як вже зазначалося, території, які можуть утворити Велику Албанію і на яких проживають переважно албанці, межують одна з одною. Це - власне Албанія, далі - Косово, Південна Сербія, Західна Македонія. Найбільш сильно сепаратистські тенденції спостерігалися протягом останніх двох років в Косово. Перший етап - це здобуття незалежності цієї області. На думку македонського історика Стояна Киселінова, Косово не відразу приєднається до Албанії, бо світова громадськість може звинуватити Тирану у сприянні сепаратизму.
Водночас, або з певним інтервалом, починався процес відокремлення і Західної Македонії. Власне, те, що нині вже спостерігається в цій країні. Передбачається, що згодом ці дві області мають об'єднатися, а через кілька років, допоки Захід усвідомить новий статус-кво на Балканах, організують референдум з одним питанням: "Чи хочете ви злуки з Албанією?", і все - Велика Албанія стане фактом, вважає проф.Киселінов. За його даними, в 1912 р. населення Албанії становило менше 1 млн. За останні 90 р. їх чисельність збільшилася до 6 млн. Деякі аналітики стверджують, що албанці - це "етнічна бомба" і що вони на будь-яку ціну прагнутимуть нових земель. Наразі ці прагнення приховуються гаслами захисту прав людини (Косово) або боротьбою за конституційні права (Македонія). Прогнозується, що через 15-20 р. албанська дуга сягне західного кордону Болгарії. А на півдні Болгарії (гори Родопи) компактно мешкають турки та помаки (отуречені болгари). Таким чином вимальовується мусульманська смуга, яка охоплює територію від Адріатичного моря (Албанія) до Чорного та Егейського моря (Туреччина).
ПРОГНОЗ
Свого часу Збігнев Бжежинський пророкував розпад СРСР внаслідок етнічних протирічь. Така ж доля спіткала і багатонаціональну Югославія в тому ж році - 1991.
Колись російський президент Владімір Путін заявляв, що в Македонії "розігрується" чеченський сценарій. На його думку, і в Чечні, і в Македонії йдеться про "імпорт" терористів, і там, і там йдеться про координований ісламський наступ. Деякі аналітики розтлумачили заяву лідера Росії наступний чином:
- на Балканах відбувається зіткнення цивилізацій;
- на східноправославну цивілізацію наступає ісламська цивілізація, точніше, одни з її напрямів - шиїтство, який пов'язується із ісламським фундаменталізмом (Афганістан, Іран, Пакистан);
- Росія здатна об'єднати не лишень східних слов'ян (болгар, сербів, македонців), не лишень українців та білорусів, але й неслов'янські православні громади - греків, румунів, вірменів.
Очевидно, деякі тутешні аналітики прогнозують повернення на Балкани Росії (панславізм), як чинника, спроможного зупинити поширення ісламізму. Однак малоймовірно, що Москву зустрінуть тут скрізь одинаково. Скажімо, у разі приходу в Болгарії до влади Союзу демократичних сил подібні панславістські тенденції навряд чи будуть підтримуватися. Болгарія, яка наразі є найстабільнішою країною з перехідною економікою в регіоні, нестримно орієнтується на НАТО та ЄС. Влада активно готує громадську думку до розміщення на болгарській території військових баз альянсу.
Наразі албанський чинник в Сербії і Мекедонії (в перспективі - створення Великої Албанії) не сприяє стабільності регіону. Якщо македонцям (слов'янам) і албанцям (мусульманам) в Македонії не вдасться шляхом політичного діалогу домовитися, що зараз виглядає проблематично, то ескалація напруги і бойові дії там триватимуть. Врешті-решт це може призвести до ослаблення державних інституцій і державності там взагалі. Ще в 1992 р. аналітики передбачали три варіанта щодо Македонії:
- збереження суверенітету цієї молодої держави;
- федералізація за участю двох основних етносів - македонців і албанців;
- розподіл країни між сусідами - Болгарією, Албанією, Грецією і Сербією.
Останній сценарій може повторити Другу Балканську війну 1913 р., коли заради Македонії ще недавні союзники проти Туреччини - Софія, Афіни та Белград, розв'язали війну між собою. Тоді Греція та Сербія об'єдналися проти Болгарії. Внаслідок Егейська Македонія відішла до Греції, Пірінська - до Болгарії, а нинішня Македонія залишилася Сербії.
Нині вторгнення на територію Македонії сусідніх держав можливо під формою захисту власних кордонів і меншин, а також запобігання хвилі біженців, тобто, гуманітарної катастрофи. Реалізація цього варіанту не можлива без сакції США та НАТО.(БУВісті)
2000 р.

ДОВІДКА:
Етнічний склад Македонії (за даними перепису)
Населення: 1981 р. - 1,909136 млн.
македонці - 67,0%
албанці - 19,8%
турки - 4,5%
серби - 2,3%
мусульмани - 2,1%
цигани - 0,3%
волохи - 0,3%
інші - 1,7%
Населення: 1994 р. - 1,936887 млн.
македонці - 66,6%
албанці - 22,7%
турки - 4,0%
серби - 2,1%
мусульмани (не реєстровано)
цигани - 2,2%
волохи - 0,4%
інші (включно болгари) - 2,0%.
Динаміка албансько-ісламського населення в деяких районах Македонії (в%)
Скоп'є: 1953 р. - 11,1%; 1994 - 20,9%
Гостівар: 1993 р. - 57,4; 1994 - 63,7%
Дебер: 1953 р. - 43,6%; 1994 - 44,4%
Кічево: 1953 р. - 31,0%; 1994 -49,2%
Струга: 1953 р. - 33,4%; 1994 - 44,8%
Тетово: 193 р. - 59,0%; 1994 - 74,4%