Б О Л Г А Р С Ь К І.. В І С Т І
Шануймося, браття, бо ми того варті. (Тарас Шевченко) 
BOL.BG
ЦЪРКОВНА УТВАР
БУВісті ВИХОДЯТЬ з червня 1998 р. БУВести ИЗЛИЗАТ от юни 1998 г.

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

ДИПЛОМАТИЧНИМ СТОСУНКАМ БОЛГАРІЯ-УКРАЇНА ВИПОВНИЛОСЯ 15 РОКІВ
В БТА зібралися прихильники України, щоби подискутувати про стан та перспективи двосторонніх взаємин
Софія, 11 листопада 2006.- Болгарія визнала незалежну Україну не першою, але й не останньою. Як годиться, відразу після Росії – 6 грудня 1991 р. А через тиждень – 13 грудня, до Софії прибув міністр закордонних справ України Анатолій Зленко. Країни встановили дипломатичні стосунки. Першим послом України в Болгарії був Олександр Воробйов, який вручив свої вірчі грамоти 18 травня 1993 р.
Отож, у грудні цього року дипломатичним стосункам Болгарія-Україна виповниться 15 років. Однак вшанувати цю подію вирішили дещо раніше – 10 листопада. І то не як-небудь, а - міжнародною науково-практичною конференцією. Організаторами були посольство України та тутешня фундація "Слов'яни". У конференц-залі Болгарського телеграфного агентства (БТА) відкрили захід заступники міністра закордонних справ Болгарії та України – Євгенія Колданова та Володимир Хандогій. До речі, БТА очолює український вихованець Максим Мінчев. Але перейдемо до справи.
Пані Євгенія нагадала присутнім (а всього було не менше півсотні осіб) про спільне слов'янське коріння, близькість мов, велику болгарську спільноту в Україні – понад 200 тис. людей. "Ми є стратегічними партнерами, - сказала Євгенія Колданова. – І з кожним роком наша співпраця поглиблюється на всіх рівнях, зокрема, на рівні НАТО та ЄС". Це, очевидно, був натяк на те, що Софія, по-перше, готова поділитися своїм досвідом приєднання до цих структур, а, по-друге, буде всіляко підтримувати євроатлантичні прагнення Києва, мовляв, розраховуйте на нас. Це було приємно почути.
Пан Володимир також не обійшовся без екскурсу в історію. Зокрема, він нагадав, що у складі війська польського короля Владислава ІІІ Варненчика, який у середині ХV ст. організував хрестовий похід проти Османської імперії і загинув під Варною, було багато українців. Українці боронили перевал Шипка та штурмували Плевен у 1877-78 рр. і врешті-решт разом з росіянами та болгарським ополченням звільнили країну від чужоземного ярма. Що ж ми маємо зараз? А маємо зростання товарообігу – торік майже $700 млн. (в України – дуже велике позитивне сальдо). Також ми щиро радіємо успіхам болгар на євроатлантичній ниві. Але, як зазначив Володимир Хандогій, потенціал двосторонніх стосунків використовується ще не повністю, себто, є над чи працювати.
Потому ведучий конференції зачитав вітальні листи трійки перших мужів держави - президента Болгарія Георгія Пирванова, прем'єра Сергея Станішева та спікера Народних Зборів Георгія Пірінського.
Заступники дипломатів №1 Болгарії та України покинули залу відразу після офіційної частини, бо мали переговори. Ось після цього й почалися доповіді по суті. Було цікаво, і навіть актуально. Щоправда, про це ніхто в тутешнього люду не дізнається, бо представників центральних мас-медіа не було. Ось якби це була, скажімо, болгарсько-російська конференція та ще й з горілкою, то можна гарантувати, що інтерес був би великий. Просто такі реалії. А й тема заходу така – лишень 15 років. Хіба за такий короткий термін можна змінити ментальність кількох поколінь людей, вихованих на "болгарско-совєтской дружбє"!
Але повернемося до нашого форуму. Який не є, але він наш. Тим паче, що востаннє щось подібне – Дні України в Болгарії, проходило аж десять років тому!
Першим говорив Красімір Премянов – екс-депутат, людина, яка в 90-ті роки була у керівництві Болгарської соціалістичної партії. Саме тоді вулиця змусила цю формацію зректися влади. Отож, він, насамперед, пошкодував, що українська Конституція не дозволяє подвійне громадянство. Мовляв, наявність такого статусу добре б сприйнялося чисельною болгарською діаспорою в Україні. Про російську "п'яту колону" в Україні він якось не подумав. Премянов також окреслив кілька проблемних сфер у наших стосунках: наука – Україні варто приєднатися до Лісабонської стратегії; транспорт – чому немає авіасполучення між великими містами України і Болгарії (часом до Києва доводиться летіти через Будапешт або Прагу); інвестиції – чому тут немає великих українських інвесторів, чому українці не беруть участь у болгарській приватизації (а справді, чому? Може, бояться росіян, які аж дуже активні в Болгарії?); фінансова сфера – як було б добре, якби у Софії працював Болгарсько-український банк (має рацію пан Красімір, така ідея існувала в середині 90-х років, але...); книги – так, книги, чому в Болгарії немає українських книжок, а в Україні - болгарських? Скажемо відверто – дещо українське у перекладі тут виходить. Проте, замало. Ось якби українець написав щось на кшталт російської "Бригади", то таку книжку болгарські видавці залюбки випустили б. Бо фінансово вигідно.
Заступник міністра оборони Болгарії Сімеон Ніколов зупинився на аспектах безпеки, зокрема, у Чорноморському регіоні. Софія хоче, щоби цей район був не ризиковим або бодай з контрольованим ризиком. Україна не проти цього. Має бути безпека екологічна, енергетична тощо. Доповідач нагадав, що Болгарія та Україна активну співпрацюють за програмою "Блек сі фор". А торік Софія та Київ підписали нову угоду про співпрацю у військовій сфері, бо стара уже не годилися. Болгарія стала членом НАТО – а це уже зовсім інший рівень стосунків. "Ми готові консультувати Україну на шляху до альянсу", - сказав пан Ніколов. Цією пропозицією варто скористатися, бо й тут в 90-ті роки переважна більшість люду була антинатівськи налаштована, як ото наша придуркувата Вітренко. Але пройшов час і дурість вивітрилася. Так зажадала політична еліта.
Бойко Марінков – співробітник Інституту балканістики при БАН, розглянув Болгарію та Україну з геополітичної точки зору. Він запевнив, що з 1 січня 2007 р. ЄС (після прийому Болгарії та Румунії) зупиняє розширятися, бо зростає євроскептицизм. І починає думати, куди далі податися в майбутньому. На думку пана Марінкова, окрім Туреччини, напрями цих роздумів летять у бік Євразії (Північна Африка) та Євразії. Однак домінуватиме євразійський напрям, тобто, йдеться й про Україну. Але не раніше, ніж років через 10-15. І ось тут Болгарія може бути безпроблемним лобістом інтересів Києва в ЄС. Хоча, на думку доповідача, наразі Болгарія та Україна недооцінюють одна одну. "Ми не маємо жодного великого інфраструктурного проекту", - констатував пан Бойко. І мав рацію.
У цьому ж – геополітичному дусі, розмірковував і політолог Георгі Марінов. "Помаранчева" революція не штовхнула Україну в бік ЄС, тому наразі Київ мусить враховувати два вектори: з одного боку – це ЄС та НАТО, а з іншого – Росія. Очевидно, це ота багатовекторність, що процвітала у добу Леоніда Кучми і до якої повертається уряд Віктора Януковича. Пан Марінов навіть запевнив присутніх, що Україні Союз не світить доти, допоки Брюссель не порозуміється з Москвою. "Хочемо чи ні, але і Болгарія, і Україна повинні брати до уваги російський чинник", - сказав експерт. Він також натякнув, що з 1 січня 2007 р. Софія буде вибудовувати свої стосунки з Києвом уже як країна-член ЄС. Чим це обернеться для обопільної співпраці, зокрема, в торгівлі, наразі сказати важко.
Проф.Атанас Тасев торкнувся сфери енергетики, зокрема, стабільності української газотранспортної системи. "Ми від неї дуже залежимо – це наша енергетична безпека", - сказав він. Так, через українську трубу Болгарія отримує зараз майже 3 млрд. куб. м російського газу. До кінця цього року Софія має вивести з експлуатації два енергоблоки АЕС "Козлодуй". Очевидно, нарік тут може бракувати електроенергії. Де її брати? Може, в Україні? Проте, на думку пана професора, українська енергосистема перебуває в не дуже доброму стані. Що він мав на увіз, не зрозуміло. Зрозуміло лишень те, що Болгарія здатна стати лоцманом України на шляху до ЄС. Ось так!
Віктор Дем'янюк є українським бізнесменом, який інвестував у тутешню металургію. Скільки? Не знаємо. Фірмова таємниця. Власне, справа не в цьому. Як торгувати з болгарами через два місяці, коли це буде країна – член ЄС? Саме це було темою його доповіді. Якщо донині Болгарія купувала, скажімо, українські метали без будь-яких квот, то з 1 січня 2007 р. квоти уже будуть. А в структурі нашого товарообігу залізо складає 70-80%. Пан Віктор також зазначив, що тук на макрорівні стабільно, добрий клімат для інвестицій, хтозна якого податкового тиску немає, ПДВ повертають вчасно. Доповідач навіть спрогнозував, що Болгарію очікує інвестиційний бум. Але чи українці братимуть участь в цьому акті, бізнесмен не сказав. Проте закликав сторони до кооперування.
На конференції йшлося й про тероризм. Точніше, про протидію йому. І то, зокрема, за допомогою Міжнародної антитерористичною єдністю (МАЄ) – організації, яку очолює українець генерал-лейтенант Василь Крутов. Саме з цим активно співпрацює Спілка болгарських командосів. Про цю співпрацю розповів Владімір Горбунов – віце-президент цієї структури. Він свою доповідь розпочав та закінчив українською мовою, і це було приємно. Пан Владімір сказав, що нарік має відбутися балканський антитерористичний захід за участю МАЄ генерала Крутова.
Після того, як з "важким" блоком тем було завершено, учасники перейшли до гуманітарної сфери. Тут також окреслилося цікаве коло питань. Доктор наук Елена Ніколова розповіла про болгарську діаспору в Україні. Зокрема, вона зазначила, що у 1993 р. в Одесі була створена Асоціація болгарських культурно-освітніх товариств на чолі з Антоном Кіссе (екс-депутатом Верховної Ради), яка має свій друкований орган – "Украинско-болгарское обозрение". В 60 школах України викладається болгарська мова. Виходить газета "Роден край" (її фінансує український парламент), в Одесі та Криму болгари мають свої радіо- та телепередачі. Одне слово, на думку пані Ніколової, болгарська меншина в Україні добре структурована і навіть має свій інформаційно-культурний центр в Одесі.
А ось кандидат наук Олена Коцева – виконавчий директор тутешньої фундації "Мати Україна", розповіла про стан української діаспори в Болгарії. Вона, себто, діаспора, починається з Михайла Драгоманова. Потім була друга хвиля – після жовтневого заколоту 1917 р. – сюди прибув скульптор Михайло Паращук та ще зо дві тисячі щирих українців. Решта емігрантів – вихідців з України були хохлами або росіянами, і до української справи не долучалися. Зараз наша діаспора тут переживає некращі часи, особливо у Софії. Одна з причин – немає приміщення, де можна було б зустрічатися й проводити заходи. Немає спонсорів. Подейкують, що тут мають відкрити Український культурно-інформаційний центр. Але коли це буде, напевно, не знає й пан Тарасюк.
Далі говорила доктор наук Лідія Терзійська із Софійського університету "Св.Клімент Охрідський", а потів - старший асистент Ніколай Караіванов. Вони зупинилися на внеску українців в болгарську освіту та науку. Пані Лідія – вихованець Київського університету ім.Тараса Шевченка, є не лишень щирим другом України, але й тією постаттю, яка успішно продовжила тут справу проф..Драгоманова та проф..Івана Шишманова – першого болгарського україніста, проф. Сімеона Русакієва. Останній, до речі, ще у 60-ті роки ХХ ст.. ратував за відкриття української філології у Софійському університеті. Проте цю ідею реалізувала Лідія Терзійська у 1995 р. і уже цей вуз випустив зо два десятки україністів. А це, погодьтеся, – наше лобі.
Ніколай Караіванов зупинився на кількох українцях – болгаролюбах, як він сказав. Йдеться про Юрія Венеліна (або Юрка Гуцу), Осипа Бодянського, Михайла Драгоманова, Лесю Українку, Івана Франка та Михайла Попруженка. Усі вони любили Болгарію і популяризували її. Венелін, приміром, написав "Старые и нынешние болгары в политическом, народописном, историческом и религиозном их отношении к руским" і відкрив болгарам очі на те, хто вони є. Українець Бодянський як професор Московського університету також працював на цій ниві. Драгоманов був одним із засновників Софійського університету (тоді це була Вища школа) і викладав там новітню історію. Леся Українка бувала тут (приїжджала до дядька – Драгоманова), творила, зустрічалася з тутешньою інтелігенцією, впливала на неї. Франко сюди не приїжджав, але дуже прихильно ставився до Болгарії, листувався, його навіть запрошували викладати у Софійському університеті. А Попруженко – професор Одеського університету, після громадянської війни в Україні у 20-ті роки ХХ ст.. приїхав до Софії і викладав у єдиному тут університеті, виховав плеяду відомих болгарських вчених-славістів.
Антоніна Якимова розповіла про співпрацю у сфері освіти на науки, зокрема, вона зупинилася на особистості Михайла Максимовича і його впливові на болгарську науку та болгарських вчених.
Еміне Хакова ознайомила присутніх з творчістю та діяльністю скульптора та громадського діяча Михайла Паращука, який жив та творив у Болгарії з 1921 р. до своєї смерті у 1963 р. Вона, до речі, зазначила, що у наступному році вийде опис документів архіву Паращука і дослідники зможуть з ним працювати.
На стані справ у перекладацькій сфері зупинилися поет-перекладач Найден Вилчев та голоса Спілки перекладачів Болгарії (СПБ) Марія Петкова. Вони відверто сказали, що у радянську добу тут переклали багато і переклали майже всю українську класику. З приходом демократії потішитися немає чим. Щоправда, щось робиться. Ось СПБ готує спеціальне число свого друкованого органу "Панорама", що буде присвячене українській літературі. Пані Марія, до речі, зазначила, що Дмитро Павличко значно краще переклав Христо Ботева, ніж росіяни. Це також було приємно почути.
Насамкінець про співпрацю у інформаційній сфері присутнім розповіли Василь Жуківський та Олександр Білик. У своїй доповіді перший представив українські видання, що виходили в Болгарії в 20-30-ті роки ХХ ст. ("Българо-украински преглед", "Украинско слово", "Гуртуймося", "На сторожі", "Незалежність", "Украино-български вести"), а другий – про співпрацю між Укрінформом та Болгарським телеграфним агентством нині.
Одне слово, у конференц-залі БТА один день говорили про минуле, сьогодення та перспективи болгарсько-українських взаємин. І це – добре. Добре й те, що організатори пообіцяли усі доповіді видати у збірнику.(УБВісті)

 


СПРАВКА: БЪЛГАРИЯ - УКРАЙНА - СЪТРУДНИЧЕСТВО>>>

БЪЛГАРО-УКРАИНСКИ ДИПЛОМАТИЧЕСКИ ОТНОШЕНИЯ
>>>

УКРАЇНСЬКА МОВА В СОФІЙСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ТРИМАЄТЬСЯ НА ЕНТУЗІАЗМІ ЖМЕНІ ВИКЛАДАЧІВ>>>

В БОЛГАРІЇ ВІДБУЛАСЯ НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ "ДРАГОМАНІВСЬКІ СТУДІЇ">>>

ДРАГОМАНОВ ТА БОЛГАРІЯ>>>