АСКОЛЬД ЛОЗИНСЬКИЙ, президент СКУ (виступ на ІV Всесвітньому форумі українців):
"На ІІІ Форумі, за дорученням Президента України, я мав нагоду прозвітувати, що діаспора зробила для України. Під час ІV Форуму я хотів би почути від Президента та інших представників уряду, що Україна зробила для діаспори. Я не прошу допомоги громадам Заходу. Мені залежить на вирозумінню, як і на політичній та матеріальній допомозі біднішим громадам, особливо тим, що створені у країнах колишнього СРСР та його сателітів, а також новим громадам в країнах, де досі діаспора не діяла організовано або була незначною...
Дозвольте сказати кілька слів про нашу церкву, нашу мову, нашу історію та хліб... Одна із церков в Україні, та, що належить Московському Патріархату, відрізняється від інших своїми достатками та пільгами. Насправді ця церква була створена сталіністським режимом для впровадження атеїзму та ліквідації Української Автокефальної Православної і Української Греко-Католицької Церкви... У незалежній Україні ця церква втручається у виборчий процес, закликає до відновлення колишнього Союзу та відкрито поборює інші церкви...
Сьогодні російську мову можна почути у Верховній Раді, російськомовні газети, журнали, книги, аудіо- і відеозаписи та комп’ютерні ігри домінують, російська мова звучить на вулицях, у крамницях, бізнес виключно російськомовний, і знову російська в Кабінеті Міністрів. Користування російською мовою після 15 років незалежності – це не просто використання прав національної меншини. «Я не буду говорити по українському» – це зухвале переконання, а інколи навіть виклик, який ставить під сумнів українську незалежність та державність...
Історія – це неточна наука. На жаль, її суб’єктивно пишуть переможці... До 1991 року ми не були серед них... Велика Вітчизняна війна зовсім не була вітчизняною. Українці, котрі служили у Червоній Армії на совєтському фронті, боролись не за свою Вітчизну – вони були гарматним м’ясом для Сталіна. Герої України воювали в Українській Повстанській Армії... «Дякуючи» переможцям, раніше, в 1932-1933 р.р., ми зазнали Великого Голодомору... ви стараєтесь, щоби світ визнав Геноцид українського народу шляхом прийняття парламентських резолюцій... знак на Михайлівській площі – це не пам’ятник і не меморіал-музей, бо не навчає нові покоління і прихожих, що український народ зазнав у XX столітті більших жертв, ніж будь-хто. Росія писала нашу історію протягом 350 років... Москва забрала нашу церкву, нашу історію, наш хліб...“